Не називаю її раєм...

* * *

* * *

Не називаю її раєм

Украйну милу. Ні і ні.

Бо надто швидко ми втрачаєм

Все, що було колись в ціні.

Відмовились від дружби з братом,

Зі старшим. З ним зросли колись,

Тепер його звемо ми катом

І окупантом. Дожились.

А брат то газ нам перекриє,

То ціну взломить до небес.

Народ зі злості матом криє:

Ну де те бісове ЄС?

Чому не йде на допомогу?..

ЄС також залежне вкрай

Від брата старшого, якого

Ненавидить, а просить: "Дай".

Не називаю її раєм...

Країні, дійсно, гріш ціна,
Коли бездарно все втрачає,
Чим сильною була вона.

Від ядерної зброї тишком
Відмовилась, бо дядько Джордж
Нам обіцяв віддячить грішми.
Ракет нема, грошей також.

І от недавно ми віддали
За так збагачений уран.

Бо нас терором залякали,

Що викраде уран Іран.

Нам натякнули на Саддама,

Який на поступки не йшов...

Натомість обіцяв Обама

Свою гостинність і любов.

Якийсь підкинути непотріб,
А може, просто кинуть так,
Як за ракети, за Чорнобиль.
Чи неправий я, сер Барак?

Не називаю її раєм

За те, що в наших паспортах

Слів «українець» вже немає.

То хто ж ми? Зайди? Просто жах!

Усе зросійщене до того,

Що скрізь лунає руський слог.

Я теж грішив, але їй-Богу,

Інакше в ті часи не мог.

Я проживав у Петербурзі,

А там сплошь руські паничі.

Я їм служив, шляхетні друзі

Давали кров і калачі,

Дали освіту і з неволі,

Як брата, викупили. Тож

Про руський ми не будем боле,

Бо проти правди не попрешь.

А ще… Не думав я ніколи,

Що Київ зронить честь мою:

Де був у бронзі цар Микола –

Тепер я, бронзовий, стою.

Тому й похмуро так дивлюся,

Очей на вас не підведу.

Ой, не стерплю я і зірвуся,

І в люди з торбою піду.

Туди, де мати народила.

Де манить квітом батьків сад.

І правда: що мені без діла

На постаменті тут стоять?

Не називаю її раєм...
Ну що за рай, коли кругом
Панують юди в ріднім краї,
Хоч розганяй їх батогом.

А брешуть як. Я теж, по правді,
Фантазував для слів зв'язку.
Але таке, як в нашій Раді,
Не снилось моєму мізку.

Договорились вже до того,

Що мову треба нам змінить

І замість нашої, святої,

Регіональницьку створить.

Дивлюсь і плачу, і волаю:
Та схаменіться ж, вашу мать...
Не називаю її раєм.
А як же хочеться назвать.