Дякую Вам,пані Катерино,за коментар, оцінку та зауваження.Дійсно, там була одруківка, дякую, виправив.Радий,що Вам сподобалось.Добре, що на сайті є такі люди,як Ви, котрі дають конструкивні зауваження та поради.Це допомогає в творчості. Заходьте ще, буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та надбань!
Дякую Вам,пані Наталія, що завітали та залишили коментар.в нинішні сумні часи захотілося чогось оптимістичного, позитивного.Тому я порився в давнішніх чернетках, трохи підправив.Як вийшло судити вам,читачам.Заходьте ще, буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Я в повній мірі поділяю Ваші почуття і думки викладені в творі. Але звідки Ви, пані Любо, взяли що ми прощаємо оціх вбивць і їхнього тирана? Таким відлюдкам прощення не буде ні на землі ні під. На прощення може сподівадись людина, котра прийняла щире покаяння та принесла спокуту своїм гріхам, а нинішні розбійники та їхній тиран далекі від цього. Для них пекло розпочнеться ще на землі, вірте.
Тому вони вони і називаються (творці) ВЕЛИКИМИ, бо дивлячись в історію показують майбутнє...ніби попереджають нас. Сьогодення відрізняється хіба що тільки тим, що Європа роздає порожні обіцянки, і не більше.
А скільки ж ще свиней біля державного корита?! Всі вони, якимось дивом отримують посади, привілеї, почесті; і все від імені народу каламутять в річці воду....
Дякую Вам, пані Наталя,що завітали та залишили коментар.Я вважаю ,що Україна з честю виходить із цього жорстокого випро буваня,нав*язаного їй хижим ворогом.Я вважаю, що вже ні в кого в світі немає сумніву, що Україна вже відбулася як сильна, незалежна держава, котра вже навчилася себе захищати. Слава героям! Заходьте ще, буду завжди радий.Творчих Вам успіхів.
Дякую Вам, пані Наталія,за відгук та розуміння мого твору.Так, це ми перестали бути хохлами, добровільно взяли зброю, щоб захистити свій народ, свою землю від ворогів зовнішніх і внутрішніх.Заходьте ще, буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення!
Пані Ірино, щось я не зрозумів вашого коментаря.Вам що, замало смертей українських патріотів, чи вони не заслужили щоб їх оспівували і возвеличували? Щось тут не до прямолінійності...
Пані Наталя! Пісня чудова, але чомусь розпубліковаось аж тричі.Може це сервер жартує? Зміст ,взагалі чудовий, а от в приспіві, мені здається, занадто багато "мене", може це авторский задум і я чогось не вловив? На мою думку, може так:"...візьми, прошу, мене візьми; прийде зима, і я впаду в сніги..." Щиро, шануючи Ваше авторське право. Нехай воно пливе, цвіте і вже ніхто ні чого не вкраде!
Дякую Вам, пане Українцю, за відгук та коментар до мого перекладу.Я не професійний перекладач, і не претендую на ідентичність з оригіналом.Просто інколи хочеться побути ближче біля великих талантів, зачерпнути їхньої творчої енерггії,почуттів, майстерності...Дякую за розуміння, Заходьте ще , буду радий. Творчого Вам натхнення.
Дякую Вам,пані Наталія,за відгук та коиентар мого твору.Я спокійно сприймаю критику та зауваження , особливо від авторів творчість котрих мені подобається.Я старався перекласти Єєніна так, як я його відчував.До речі, Єсєнін не Пушкін, він не завжди дотримувався класичних форм.Так, в оригіналі, в другому катрені четверта має одинадцять стоп, але мелодія, тональність неповторна...Заходьте ще, буду завжди радий.Творчих ВАМ УСПІХІВ.
Дякую Вам, пані Наталія, за відгук та коментар. Поезія Єсєніна для мене була і залишається першою любов*ю до слова. Це ніяк не може пригнічувати, чи принижувати почуттів до української поезії. Особисто для мене, вона тільки збагачує внутрішній світ, робить ширшою творчу уяву...Заходьте ще, буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення!
На цю тему древні казали "Найстрашніший звір у світі, це- людина." Ваш вірш, пані Тамміла, торкається глибин поєднання людина- Бог-суспіство. Важко жити людині там , де нема такої єдності.
Деже вдалий дебют панно Роксано!Твір заслуговує похвали. Але, на мою думку, над ним траба трішки попрацювати, щоб додати більш вираженості сюжетної лінії. Якщо Ваша ласка, можете прислухатись до поради: Вже котрий день ідуть дощі,- то плачеш батьку, ти, бо в місті посмішок сумні тепер настали дні. І місто посмішок тепер змінило сміх на плач де було свято,- ходить смерь, сини в труні лежать. За волю Неньки і за мир лягли вони в бою. Не радощі вже нині там,- печаль у тім краю. Там місто посмішок в цю мить палає у вогні. Не посмішки, а плач і крик лунають ночі й дні. Творіть, Ви талантлива!
Роздуми мають філосоіське підгрунтя. Людина перестає бути "вівцею" тоді, коли вона становиться особистостю , опираючись при цьому на своє внутрішнє переконання і свій світогляд, а не продиктовані чи нав*язані кимось зовні.
Дякую Вам, пані Наталіє, за відгук та коментар.Справа навіть в незадоволенні нинішнім станом справ в державі, а в повній мірі неприйнятністі здоровомислячою людиною тих нинішних пірамід апарату примусу, що називається дерхавою.Вони давно вже перестали бути такими, стали засобами бізнесу, корупції,особистої наживи.Що робити? Допомогати їм багатіти і віддявати за це життя людей котрі від цієї "держави" нічого крім злиднів не мають? В повітрі пахне трейтій Майдан...Заходьте ще, буду радий.
Дякую Вам, пані Ірино за відгук та коментар.Нинішній "лідер" не набагато кращий за попереднього.Бізнес з одного боку і порядність, державніть,патріотизм з іншого,- речі несумістні. Україна вже мала в своїй історії магната-олігарха Скоропадського.Що зцього вийшло.Історія вчить нас тому, що вона нікого не навчає.Людство робить одні і ті ж помилки і продовжує їх повторювати.Заходьте ще , буду радий.