Щиро дякую за такий чудовий експромт - дуже приємно, що вірш навіяв такі рядки співзвучні вашому серцю. Вірш автобіографічний - в мене, в цю неділю, було проф. свято і практично він прсвячений моїм дорогам... фото з інтернету, але вони асоцюють з тими, моїми ходженими стежками за якими зараз ностальгія і мрія ще всеж таки пройтися.
Так, трохи не зрозуміли: Ви мені говорите про силабічну систему віршування де розмір силабічного вірша визначають лише 2 фактори: 1) кількість складів до константи; 2) розташування цезур;
а вірш написано в силабо-тонічній системі де його визначають 3 фактори: 1) характер самого метра (дактиль ) 2) кількіст стоп того метра — в даному вірші 6 стоп 3) місце цезури(або цезур — 4 і 7 склад).
Наголос падає на 1-й, 4-й, 7-й і 18-й (1-й, останній і 2-а середніх рядки) і 16-й склади – 2, 3, 4 і 7,8,9-й --- у 2-х місцях є деяка інверсія наголосу; Післі цезури (3-тьої стопи) рядок розбитий на 2-а піврядки, то видно по зміщенню рядка вправо.
Мабуть внутрішня рима Вас збила трохи з толку (цезура в багатостопних віршах може бути з римою і без неї)....
Гарна структура римування - !!! Сподобався вірш, за виключенням "Любов роль грає лиш служанки" - окрім технічної сторони, вірш ще й несе смислове навантаження --- і, якщо любов буде грати роль служниці, то нею можна ноги витирати - вона нічого не варта --- не Любов іде на поводу у нас, а ми в неї. Згадайте св. письмо "Бог - є любов" - тобто вища гармонія світоустрою... Інша справа, я так зрозуміла Ви цю "служанку" підперли під риму і таке вийшло, але є багато слів, з яких можна сотворити набагато кращий образ. Наприклад: колисанки, витинанки, вишиванки, співанки, мовчанки іт.д.т. напрклад: "А Любов гаптує вишиванки"
НАТХНЕННЯ ВАМ І З ЛЮБОВ"Ю ПОПІДРУЧКУ ХОДИТИ, а не тримати в служницях...
Правдиві слова : "Знов хурделить за віконцем, Пеленою світ вкриває. А душа так прагне сонця" ............Замерзає......:smile: --------------------------------
"Та під снігом будуть квіти, А під відчаєм – надія!" Мені теж хочеться вірити, що з-під снігу розцвітуть підсніжники чи барвінки...
У Вас ці "інерції" весняні і серця - родзинка тврчості - є образи, які як би індентифікують автора, так мені з Вами чомусь пов"язаний іменно цей образ : серце у ритмі весняних інерцій - !!!
нажаль тільки сьогодні вдалось добавити "+" за цей чудовий твір. НАТХНЕННЯ!!!
Щиро дякую! "в долонях літа сніг літає" - то є метафора - в худ. літ. пори року ("літо" )- зачасту ототожнюється з нашим віковим періодом. "сніг літає" - то ті неприємні ситуації, які холодом (снігом) завіюють нашу душу.
На відміну від прози поезія має говорити мовою метафор - є метафори - є поезія, нема метафор - говорять - римована проза...
Щиро Вам дякую за такий красівенний і оптимістичний експромт. Ой... іноді ці сніговії ні з того, ні з сього як захурделять, то і не віриться, що ті чари літають....
Дякую за коментар -- приємно, що розібралися, що не ясно можна запитувати. Як вставляти малюночки надішлю пізніше трошки - ок? З ДНЕМ ПОЕЗІЇ ВАС!!! НАТХНЕННЯ!!!
Дякую Вам за такі правдиві слова. Часто-густо мабуть кожний задає собі таке питання: "Що таке поезія?" - то мабуть щира любов до мови, яку ти в собі несеш, незважаючи ні на що --- розплата приходить тією ж любов"ю, яка сплітається в слова... і народжує вірші. ПЕГАСА ВАМ, ЩОБ НІС У ВИСОЧІНЬ!!! ПОКРОВИТЕЛЬСТВА МУЗ І НАТХНЕННЯ!!!
"Я йду додому - за небокраєм так дивовижно... Спочине серце моє зболіле в розлуці вічній. Всі грані стерто. Здіймаю крила. Вже небо кличе... " СЛОВА МОВ ДЗВІН НЕБЕСНИЙ - ЯКИЙ ЯТРИТЬ ДУШУ!!! "Булава засяяла на сонці Блиском діаманту вони не знають що то - сльози." -- іі слова, мов літопис її життя...
Мабуть кожний дійсно задумується - "Поезія: що це???" - простонародно висловившись - ПОЕЗІЯ - це стан душі, який ні на що не міняється і людина залежна від цьго стану, як від Любові якої ніколи багато не буває. ВАМ ЗА ТАКІ ПРАВДИВІ СЛОВА НЕХАЙ В ЖИТТІ ВАС НЕСУТЬ КРИЛА ПОЕЗІЇ
Ой з далеких... Вони в мене гостюють із середини листопада - я вже й з ними поріднилася. В мене ж то Музи подружки - ми між собою без ревнощів чаюємо... То вам чоловікам потрібно бути обачними...
Це останній час мій рідний стиль, яким я пишу (тільки російською) - іноді чуть-чуть переключаюся. Трохи поясню - даний твір, він занадто прозорий і не зовсім завульована суть - я би даже сказала, що все на поверхні.
А взагалі юген - традиційне японське мистецтво, яке ховає істину за штори рядків і міждурядь (якщо це поезія), а гендайсі - вільний стиль віршування (це я про вірш, яким написано ). Я Вам для прикладу приведу юген з рошифровкою, щоб Ви і інші могли зрозуміти суть даного віршотворення.
стрекоза ниточкой рассвета лепестки магнолий всколыхнула зари алегретто белые слезы лилий взгруснули в ладоньях октября
Розуміти потрібно так: стрекоза ниточкой рассвета лепестки магнолий всколыхнула --- неочікувана невинна ситуація зачепила потаємні листочки душі зари алегретто --- ріжущі слова, які розділяють дві частини гендайсі - життя рухається виважено-швидким темпом (алегретто), але нажаль воно повертає на темну смугу сліз. белые слезы лилий взгруснули в ладоньях октября --- ситуація, повернулася наскільки боляче, що чиста, трепетна душа плаче холодними слізьми болю, які скоро замерзнуть, тому що наступить зима коханню..
Оце вони такі східні Музи з якими я чаюю.
З ДЕМ ПОЕЗІІ ВАС!!! ЩОБ ВАШІ МУЗИ ВАС НАДИХАЛИ НА ГАРНУ ПОЕЗІЮ!!!
Щиро дякую за коментар!!! Поезія - вона невмируща!!! І найголовніше мабуть - це покровительство МУЗ... Нам (жінкам), п.Наталю, легше - в нас Музи подрури, а от в чоловіків вони можуть ревнувати до коханок... ПЕГАСА ВАМ, ЩОБ НІС В ПОПІДЗІР"Ї ПОКРОВИТЕЛЬСТВА МУЗ І НАТХНЕННЯ!!!
Щиро дякую - отакі ми і заніжені, і засніжені, і розчулені... --------------------------------------- Дуже приємно, що Ви виділили цей образ --- з нього якраз і народився цей маленький віршик.
Щиро дякую за коментар. Ні тут розділові знаки, тільки як виключення. Чомусь я вважала, що у вашому віці такі твори складні для сприйняття --- добре, що все зрозуміли.
Щиро дякую!!! Мені дуже приємний Ваш такий окрилений коментар. Хотя мені показалось, я в нім не розюгенилась... Мої російськомовні твори більш кращі і образніші. бабочки рассвета согреты теплом любимых роз сквозь пелену забытых снов украдкой откроют нежности загадки
Чомусь навіялись мені слова Еклізіаста "И помни Создателя твоего в дни юности твоей, доколе не пришли тяжелые дни и не наступили годы, о которых ты будешь говорить: «нет мне удовольствия в них!» доколе не померкли солнце и свет и луна и звезды, и не нашли новые тучи вслед за дождем. " --- мабуть Мудрість цю маємо кувати все життя, щоб в кінці дороги Господь зустрів нас з нею....
Це мій ранок (8-го березня) розбудили піснею, яка прилетіла за тридев"ять земель і ще я її чую - чомусь вилиллась от в такій філософії. Я вважала, що незвичність тексту буде погано сприйматися... І мені дуже приємно, що Ви відчули головну суть твору - НЕХАЙ БОГ ВАМ ДОПОМОГАЄ ЗДІЙСНЮВАТИ САМІ НАЙПОТАЄМНІШІ МРІЇЇ