Щиро дякую за такий короткий і приємний коментар. Та то в 70% дівчат і жінок така хода, коли вони голову втрачають... --- незрозуміло те безумство - то Божа кара чи благодать?????????
Щиро Вам вдячна за таке чуйне ставлення творів (і не тільки моїх) й тонке відчуття поезії і її душі. Додатково вдячна за таке коректне редагування - я відношуся з великою повагою до таких підмітин і зауважень, тому що сама знаю де можу согрішити, практично не редагуючи чорновий варіант. І ще один + --- з боку видніше, тому буду завжди рада дружнім порадам. І ще один закон, який завжди діє "в своєму оці не видно колоди, а в чужому видно пилинку".... от цієї колоди іноді і не видно (це я про себе). НАТХНЕННЯ ВАМ І НОВИХ ГАРНИХ ВІРШІВ!
Щиро дякую! То Ви звикли до стандартів... це називається складна сплетена рима -- абввба, а "Заніжена, засніженна, розчулена" - то просто один рядочок розбитий... Натхнення Вам і нових гарних віршів.
Щиро Вам дякую за розуміння --- потрібна ж в житті компенсація розуму і правильності "безшабашністю" --- як в омут, то з головою.... а дальще, як Бог поверне...
Щиро дякую, що підмітили "навманя" в мене зараз ворд без провірки - буває все. --- 2-ге -- вірити в обох випадках -- там бездумно, а там навманя - безрозсудно --- практично одне і теж --- як в народі говорять: "голову втратила" --p.s. віршик давній -- уже з головою..
О-О! То Вам оказується гріх не писати (маючи філолога за плечима), а я то думаю відкілля, у Вас, таке тонке відчуття образності і духу творів. Вірш-презентацію не хочу коментуавати, в мене, від нього уже вдруге серце терпне так до болю чутливо переданий стан душі...
"І що їй з того, що по ній ідуть, підошвами вриваючись пихато? Її усю повік не затоптати, хоч як робити штучну каламуть." --!!!! -- це мабуть найактуальніші рядки сьогодення, як літопис наших днів з оптимістичним Завтра.
І я приєднуюсь до привітань!!! Це не вірш - а краплинка твоєї душі матері ---- молодець!!!! Його б звичайно трішки підшаманити, але якщо від щирого серця, то можливо так краще....
Щиро дякую за коментар! дуже приємно, що вірш сподобався. .... уже підправила, дещо змінила і зробила диптрихом, щоб не викидати головне... Дякую за побажання --- навзаєм - нехай Вам щаститься!!!
Головне, що палає іскорка, при бажанні розгориться кострище.... Слово-іскорка душі -- гарний образ!!! але зверніть увагу в 3-му катрені на рими цінУ -загИну -- наголос на передостанній склад не сОбі - навеснІ -- теж саме підрівняйте рядочки І таке побажання на майбутнє - по мінімуму вживайте слова паразити і все лишнє відсікайте - тоді точно із іскорки розгориться кострище. НАТХНЕННЯ!!! ВАМ - ЗА "Слово-іскорка душі"
Ні - звичайно не розвиваете, то мені пригадалася придча митрополита Антонія Сурожського (про дворянина і служницю) - а ле щоб не наводити все я пішла трохи іншим шляхом -- а суть її в тому, що поряд з нами і ходить всяке зло і спокуси для того, щоб укріпити душу і не впустити його туди... от і все - чому ви подумали, що це якийсь негати на ваш вірш?...
Щиро дякую!!! Ви мене трохи перехвалили - це не я пірнаю в ті форми, а вони в мене --- я просто покірно підкоряюсь, тому як муза мені нашіптує, а у неї коли, який настрій - так і виходить... --- вірш не зовсім про весну --- а про весну в серці...
Невагомо-легкий вірш, мов весняний вітер, "Що відлунює в ритмах любовних інерцій" - !!!!!!! переплітається з таким просттим жіночим щастям, як "весна у маленькій кімнаті" ....
Щиро дякую! Дуже приємно, що Ви так тонко відчуваєте глибину душі поезії. Я Вам бажаю, вашим же словами щоб у Вас завжди Іскрилося серце у ритмі весняних інерцій!!!
Як день і ніч, чорне і біле - існування добра і зла вічне... згадалось прислів"я:"Для того і щука, щоб карась не дрімав" - для того і спокуси, щоб душу від них берегти, для того і зло, щоб в душу його не впускати... ----- це такі мої роздуми, тому що світ зітканий з протилежностей... -
Добре, що Ви зрозуміли, що дискусії мають носити чисто абстрагований від особистостей характер. І коли я говорила про "геніїв" - я не мала когось конкретно, а взагалі всіх - кожний цей етап переживає в різному віці і по-різному -- мені прийшлося на 4,5роки - я усвідомила сама, що мені ще до Пушкіна і Тюччева далеко (вони були моїми любимими поетами) і стала вічним учнем, і мені від цього не зимно. НАТХНЕННЯ ВАШИМ ДУМАМ!!!