Далеко... Там, де зараз не існую... За дійсності межею. Чи ж дарма? Є, може, радість. Віднайшла б весну я... Та не піти дорогами всіма. Орлині кігті вп'ялись у судини... А в думці вимальовується край, де кожнен рух мій незрівненно дивний, немов на смак - якийсь солоний чай. Бо хід наш - не незламні аксіоми, а тільки віхи в хащах теорем, гіпотез і теорій. І давно ми будуємо, руйнуючи старе. І позирнути ген за ті паркани, що обіймають ввірені шляхи, - свободи знак... Чи, все ж таки, - омана... Чи там - вода? Чи посух жар лихий? Неначе звір іклистий, пнеться думка, а інша - мовби ластівка летить. Ці ноти в нас - то чути ледь, то лунко... І кожна на свою чекає мить.
Дякую, Селено! Справді, помилилася. Зараз виправлю.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
