О-О! То Вам оказується гріх не писати (маючи філолога за плечима), а я то думаю відкілля, у Вас, таке тонке відчуття образності і духу творів. Вірш-презентацію не хочу коментуавати, в мене, від нього уже вдруге серце терпне так до болю чутливо переданий стан душі...
"І що їй з того, що по ній ідуть, підошвами вриваючись пихато? Її усю повік не затоптати, хоч як робити штучну каламуть." --!!!! -- це мабуть найактуальніші рядки сьогодення, як літопис наших днів з оптимістичним Завтра.
І я приєднуюсь до привітань!!! Це не вірш - а краплинка твоєї душі матері ---- молодець!!!! Його б звичайно трішки підшаманити, але якщо від щирого серця, то можливо так краще....
Щиро дякую за коментар! дуже приємно, що вірш сподобався. .... уже підправила, дещо змінила і зробила диптрихом, щоб не викидати головне... Дякую за побажання --- навзаєм - нехай Вам щаститься!!!
Головне, що палає іскорка, при бажанні розгориться кострище.... Слово-іскорка душі -- гарний образ!!! але зверніть увагу в 3-му катрені на рими цінУ -загИну -- наголос на передостанній склад не сОбі - навеснІ -- теж саме підрівняйте рядочки І таке побажання на майбутнє - по мінімуму вживайте слова паразити і все лишнє відсікайте - тоді точно із іскорки розгориться кострище. НАТХНЕННЯ!!! ВАМ - ЗА "Слово-іскорка душі"
Ні - звичайно не розвиваете, то мені пригадалася придча митрополита Антонія Сурожського (про дворянина і служницю) - а ле щоб не наводити все я пішла трохи іншим шляхом -- а суть її в тому, що поряд з нами і ходить всяке зло і спокуси для того, щоб укріпити душу і не впустити його туди... от і все - чому ви подумали, що це якийсь негати на ваш вірш?...