Щиро дякую - отакі ми і заніжені, і засніжені, і розчулені... --------------------------------------- Дуже приємно, що Ви виділили цей образ --- з нього якраз і народився цей маленький віршик.
Щиро дякую за коментар. Ні тут розділові знаки, тільки як виключення. Чомусь я вважала, що у вашому віці такі твори складні для сприйняття --- добре, що все зрозуміли.
Щиро дякую!!! Мені дуже приємний Ваш такий окрилений коментар. Хотя мені показалось, я в нім не розюгенилась... Мої російськомовні твори більш кращі і образніші. бабочки рассвета согреты теплом любимых роз сквозь пелену забытых снов украдкой откроют нежности загадки
Чомусь навіялись мені слова Еклізіаста "И помни Создателя твоего в дни юности твоей, доколе не пришли тяжелые дни и не наступили годы, о которых ты будешь говорить: «нет мне удовольствия в них!» доколе не померкли солнце и свет и луна и звезды, и не нашли новые тучи вслед за дождем. " --- мабуть Мудрість цю маємо кувати все життя, щоб в кінці дороги Господь зустрів нас з нею....
Це мій ранок (8-го березня) розбудили піснею, яка прилетіла за тридев"ять земель і ще я її чую - чомусь вилиллась от в такій філософії. Я вважала, що незвичність тексту буде погано сприйматися... І мені дуже приємно, що Ви відчули головну суть твору - НЕХАЙ БОГ ВАМ ДОПОМОГАЄ ЗДІЙСНЮВАТИ САМІ НАЙПОТАЄМНІШІ МРІЇЇ