оптимістичний вірш, віра у незламний народ.... Та, не жаль, не одні агресори нас грабували, а і наші ж українці... І в прозріння всього народу, - не дуже вірю...
Я вже думала над тим: Для чого я пишу?...Можливо, щоб тішити різні уми? Кожен раз думаю: Все ,останній вірш, остання проза , але все тягнуться думки в рядки, що у словах... Цікавий вірш підібрали....
Так, з Богом можна спілкуватися і дома... Але є люди, яким важко дома приділити увагу молитві, то ідуть до церкви.... Дякую за комент , пані Катерино... Удачі!!!