Любов пливе в затоку гордовиту, Що їй світання юне, чи весна. Вона сама як рай, вся повна цвіту, Завжди квітує, краще ніж весна. Без неї серце пал тримать не в силі, За купами завіс він згасає, Коли страждань, любов здіймає крила, За втіхою душі - знов палає. Загортає очі в голубий покров, Щоб їхній усміх чудо таїна. У належній барві, від її основ, Для всіх коханих, вже не дивина. Яка втішає пристрасть всю доволі, Що журити серце не посміє. Любов в красі, на лагіднім престолі, Для людей сія, їм душі гріє.
ГАРНИЙ ВІРШ ,ПАНЕ ІВАНЕ. ОСТАННІЙ КАТРЕН ТРІШКИ НЕ ДО СКЛАДУ , ЧИ МЕНІ ЗДАЛОСЯ? А ПРО ЛЮБОВ Я З ВАМИ ЗГІДНА, ЯКЩО ВОНА ВЖЕ КВІТУЄ В СЕРЦІ , ТО БУЙНІШЕ ЗА ВЕСНУ.
"Любов в красі,на лагіднім престолі Для людей сія,їм душі гріє"-ПРЕКРАСНО П,ІВАНЕ.Я ЗАВЖДИ ЗАЧАРОВАНА ВАШИМИ ЧУДОВИМИ ВІРШАМИ,ДУЖЕ ВДЯЧНА ВАМ ЗА ЧУДОВУ ПОЕЗІЮ!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
