Він-збудував Троянського коня,
Щоб хитрістю скорить кохане серце.
Вона- чекала наступу щодня.
Вдивлялись в даль її очей озерця.
Схвильовано її тремтіли груди
В очікуванні трепетних зізнань.
А він -удосконалював споруду
У відповідності з шкалою коливань.
Вона- на ніч не зачиняла двері.
лила снодійне варті у питво.
Без сну під місяцем бродила в сквері,
Під сяйвом свіч сідала за шитво.
А він все відшліфовував Троянця.
Мов в лихоманці бивсь усі ці дні.
Та всі труди не вартували й пальця
ЇЇ-забрав вояк на білому коні.
| 
у Вас 
1
,але доля своя нікому невідома...
Так, іноді ми починаємо щось собі вигадувати, будувати повітряні замки, щоб вразити кохану людину, а її хтось викрадає у нас з-під носа...Це своєрідна притча про те, що не варто гаяти час на всілякі дрібниці, а освідчуватися коханій людині і створювати з нею сім'ю. 
Я ВРАЖЕНА!!!
