Він-збудував Троянського коня, Щоб хитрістю скорить кохане серце. Вона- чекала наступу щодня. Вдивлялись в даль її очей озерця. Схвильовано її тремтіли груди В очікуванні трепетних зізнань. А він -удосконалював споруду У відповідності з шкалою коливань.
Вона- на ніч не зачиняла двері. лила снодійне варті у питво. Без сну під місяцем бродила в сквері, Під сяйвом свіч сідала за шитво. А він все відшліфовував Троянця. Мов в лихоманці бивсь усі ці дні. Та всі труди не вартували й пальця ЇЇ-забрав вояк на білому коні.
|