У нас на півдні , таких виступів не має , бо тому.........Це добре , що Ви , пані Наталіє, такий борець словами.....Повірте ,на різних повстання отримують перемогу не ті , які боролися, віддали життя , а зовсім інші . Це історичний факт. Слова залишаться , лиш звуком - де рабська тліє каламуть. І як Ви не можете зрозуміти , що людям, більшості , хочеться бути рабами і не будуть вони боротися....Не розумію проти кого Ви закликаєте боротися, політики я не чую в рядках......Значить ворога не має- він живе в людських серцях і думках, діях..... Я теж , колись була правдолюбом.....Та вивчивши психологію, порівнявши її з історією і будовою суспільства, зрозуміла саме життя і людей.....Згадайте : Як закінчуєтья Біблія?......
Чого ж всі такі розумні, правдиві і великі борці дозволили, щоб наша країна жила в тотальній брехні?...Чому ті , які закликають до боротьби не беруть вила , а тільки багато говорять , або їдуть закордон. Чому не залишаються і не виборюють правду і справедливіть....Слова , та більш нічого... А відповіді не знаєте....А я знаю....тому - не кидаюся "великими" римами...... Хоча деякі кидаються мінусами........Я здогадалася хто це...
У кожного своя правда.....Ніколи не буде : Час добра і правди....Чорне і біле буде зажди. І коли це всі зрозуміють?....Таке відчуття, що живемо десь у мріях, які ніколи не здійсняться....На Землі не може бути тільки біле.....Це закон і треба знати з чого складається суспільство і які люди приходять на Землю....Вони приходять такими, якими їх зробив Господь....Не кращі і не гірші....
(08) Все плаче і печалиться Ось подивіться , пані Галино, перші чотири рядки свого вірша. У першому і другому рядку по 9 голосних , а третьому і четвертому- по 8 голосних. Далі вірш повинен повторюватись однаково, кожні чотири рядочки іти так , як перші чотири.......І так далі по віршу. ....
А мені , колись казала мама, що не можна саджати вербу коло хати.....плаксиве дерево... Якщо б Ви , пані Галино, підправили розмір вірша , то він би засяяв, як сонце...
Як сказав мені колись один депутат: Головне обіцяти і брехати.......Отак нашому народу завжди обіцяють .......І природа з нами як"лжепровідінням"...............
Вірш Ваший , пане Романе, патріотичний до болі душі. Прочитавши ці рядки, розумію, що людина знаходиться в якомусь неспокою і журбі..... Але рядки для мене не нові , та і слова також: Україна, лелеки, мати, хата....Я розумію, що це святі слова.....та вірш написаний емоціями, які Вам близькі. Для чого людині бути гідному Божому храму? Храм тільки для того, щоб люди не забували , що є Господь. А на сучасному етапі , так це бізнес, а священники , різні бувають...
(11) У склі вікна танцюють чорні тіні (11) І морок огорта мене за плечі, (13) І чутно оклики глухі у сірій глині, (13) І знову моторошно, якось не до речі.
(11) І зміниться в ту мить усе навколо: (11) І кожен шурхіт озоветься страхом, (11) І холодом овіє з ніг до чола, (11) Запахне звідкись попелом і прахом. Подивіться , пані Ольго, на розмір вірша ( на кількість голосних в рядках) Мені завжди на це вказували і я за це вдячна...Навчилася.... Сумненький вірш.
Не йти до церкви - це не є гріх. У самій людині є Бог. Головне те , що в собі несе людина. Не всі , хто ходить до церкви, знаходять Господа в душі.....
Не розумію, таких віршів про те , що болить душа за Україну..... Це у Вас болить , а інші живуть щасливо, повірте......Ще ми чекаємо: Хто ж прийде нам бур'яни вирве?...