Магічна любов завжди буде між матр'ю і дитям , якщо вона лине з серця ... Немовля не може бути вільне , бо ми всі залежні від когось , або від чогось.....
та не в житті розчаруватись , а в виборі дороги......Дуже багато людей наприклад ,жалкують у виборі професії.....І потім їх це мучить все життя , а інші змінюють і йдуть іншими стежками....У кого не було поразок , той не зрозуміє ......Хоча життя цікавіше, коли багато досвіду ( поразок).....
Буває людина, думає , що це її шлях і тягнеться до зорі, але це - поразки. Це може бути у виборі друзів , професії, кохання, політичної приналежності ......І кожен раз, коли вибираєш шлях, думаєш, що він надійний , твій, дарований долею...Але потім: бац і мимо....І знову починаються шукання......Хоча можна і не шукати, радіти тому, що маємо....
Не пишіть мені більше. Мене не люблять на сайті, бо я завжди думаю не так я всі. Треба тільки, щоб за шерстю. Вже мені і так починають ставити мінуси. Пишіть про що бажаєте, пане Романе, маєте право.....
Так, в мене багато пустих віршів, які колишуть повітря......Це я потім зрозуміла, коли почала читати інші, бо теми поторюються.......Найпростіше писати про мову, маму, ліс, поле, небо, квіти.....Це вірші відпочиваючі, але вони теж потрібні, в кого життя без шипів, які запещені долею....
Коли людина не знає про що писати, то пише про весну, літо......Поет повинен бачит все суспільство із середини, знати з чого воно складається, його структуру....Поет, який не страждав, ніколи не напише актуальний вірш. Ну хочете ,пане Романе, я можу запропонувати тему Вам . Напишіть про священників, які мають гріхи, а люди ідуть до них на сповідь, цілуючи їм руки, бо сліпці.....Дякую, що завітали до моєї сторінки.
У медалі завжди дві сторони... Повірте, школа не завжди всім приносила позитив. Просто, про це ніколи не говорили. А на сучасному рівні - це одна із систем корупції....Дякую за коментар , пані Галино.
Ну от , пані Роксолано, зовсім інший вірш: без складних слів. Видно, що звертаєтеся до всіх людей, а не тільки до поетів. Не потрібно роз'яснювати кожне слово.. .
Яке прозріння?.... Людям подобається бути рабами і вони не хочуть бути іншими....Вони не підуть на " барикади" , бо їм , є що втрачати. Влада кидає кістки і всі цьому раді....
По - філосовському звучать рядки , пані Галино...Спробуйте все ж таки писати стисліше.. Вітаю Вас з Днем народження! Бажаю , щоб казку дарувало життя і ніколи не було суму в думках.....
Щось у Вас , пане Іване , часто прослідковуються депресивні вірші. У молодості повинно бути більше радості і оптимізму. Часте повторення: " Коли не поруч"... - ріже слух. А так вірш дуже чуттєвий , я б сказала болісний.....