СТУК В СЕРЦЯХ ПОПРАВУ

СТУК В СЕРЦЯХ ПОПРАВУ

Віра сльози точе, щастя дать не хоче,
Дух безкрилий, гру свою веде нещиру. 
Мрія зір толоче, голову мороче,
Вість бере з ефіру, із сумного виру.

З голоду й одчаю, плакала надія,
Свіжість душу поє трутою гіркою.
Правда зболена, у самоті темніє,
Бо уся у рабство продана з лихвою.

Невтоленний стукіт б’є себе у груди,
Я іду до Бога - на висоти раю.
Скаржитись не буду, помолюся всюди,
Скажи, як нам бути, я тебе благаю.

Боже! я піднявся так на світ з’явився,
Ти іди між люди, мусиш їх підняти.
Дух візьми у мене, що вже розкрилився,
Де їх правда, маєш людям показати.

От коли за віру,стук здіймеш на славу,
Світло знайдеш, щоб надію оповити.
За любов безкраю, ти в серцях поправу,
Щоб людей на диво,щастям осінити.