Тихого літнього ранку маленьке лісове озерце прокидалося від сну. Чистим і непорушним було його плесо, яке ніжно пестила багряна заграва. Сходило сонце. Цей величний спокій порушувало лише сюрчання коників і щебетання пташок, що з-за хмар вітали новий день. Коли сидиш такого ранку на березі, то можна відчути пахощі трав і лісу. Тоді душа наповнюється новими надіями і солодкими хмарками туману-мрій. Якщо повернутися в бік лісу, то можна побачити велич височезний прадавніх сосен, що наче сторожа спокою і гармонії. Дерева наче наочно демонструють даремність щоденної метушні. В таких роздумах не помічаєш як піднялося сонце і ранок поступово перелився в день. Час підводитись, і вже по дорозі до дому через суворий ліс, намагатися зберегти відчуття сьогоднішнього ранку під веселий пташиний супровід.
І з новим днем почну життя: нове, ясраве, з небом синім.....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
0
