Цікавмй задум. нешаблоні образи, чуттєво. Але на жаль є огріхи, і їх обов'язково треба виправити, щоб ваша поезія досягла свого задуму. Тут і не багато чого треба, а все ж...
Рапсодія вітру, що дме у верхівки дерев, А ті прокидаючись шурхотом відповілають, І сонце низьке, та все Одне злотаве, мов лев, Всі сумніви з серця мого відкидає.
Буяй, листопаде! І фарби остані даруй, У кожному листячку, в кожній заграві. А як відпалають, усі ,ти по них не сумуй Ти знайдеш їх в кожному вірші шановної пані Наталі.
Давно не читав вашіх, віршів, пані Наталю. А сьогодні знайшов і серце огорнулося радісю, мов крилом янгола. Все у вас чисто, прозоре і все до серця. Щасти вам і надалі.
А як же на війні та без плачу. Згадайте плач Ярославни. Хіба можна пройти повз загибелі юних хлонців і не здригнутися. Над нашим будинком щодня гвинтокрили літали чи з пораненими чи із загиблими., а в той же час безтурботна юрба тинялпся містом і не звертала на цій стравшний гуркіт анінайменшої уваги.
Будь ласка! Приділіть кілька хвион моєму віршу, який завершає мій лист. І гадаю, усі запитання відпадуть На українському сайті, я намагався виставити твори присвячені виключно Україні і її проблема. Для звичайних віршів я цей сайт ніколи не використовував.
На жаль ви не ознайомились із змістом мого віршу і навіть із його назвою. У моємк вірші і душа і зміст суто українськи. І не треба ставити перепони патріотичним віршам, хоча б вони були і російськомовні. Не треба різати творчість поета по живому. Вона неподільна. Не видаються ж російськомовні вірші Шевченка окремими виданнями. Тому що всі твори великого кобзаря любі і дорогі нам. І не треба аніяких резервацій. До речі, багато хто із бійців уславлених батальонів російськомовні, наприклад знаний в усьому світі Семене Семенченко.Ось це справжеій патріот, І мова в цьому йому аніяким чином не завадила. Подумайте, чи праві ви, наполягаючи на мовних обмеженнях. А на останнє вам мій вірш 1991 року часів отриміння Україною незалежності. До речі він пролунав на укрвїнському державному радіо.
Вшануймо мову українську, Що стільки усього знесла - За всіх часів була під тиском, Але ж за всіх часів жила.
Пісений стрій її основи В тяжкій неволі не змарнів - В священім вогнищі любові Палахкотав священий гнів.
Легка, усміхнена весела, Завжди гаразда на дотеп. Корились їй міста і села, Блакитне небо, жовтий степ.
Її в палаци не пускали, вона тинялась по хатах, І нас, мов матір, опікала, Щоб ми не схибили в пітьмах.
Її винищували в генах - До строку узяла земля Зпочатку Плужника Євгена, А згодом Стуса Василя.
Часи минули сатанинські, Нарешті здобули своє. Вшанумо ж мову українську - Вона державною стає.
Ви почитайте мою сторінку, а вже потім робіть висновки. Українську я знаю на достатньому для творчої людини рівні. Доказ цьому те, щр деякі мої вірші лунали на державному радіо. А розколювати людей за мовною ознакою це небезпечно. особливо на сході. Цей вірш ви навіть не прокоментували. Мабуть тому, що зовсім не читали. Він написан для всіх - незалежно від мови спілкування. у полеміці потрібна конкретика - інакше немає сенсу про щось і казати. Якщо в вас любов до чогось, не треба плнекати ненавість до іншого суто огульно, . Хай і російськомовні, прочитавши його, відчують себе справжніми патріотами України, а не громодянами другого готунку..
Не поет обирає мову, а його натхнення, інакше ніцоли не напишеш вдалого віршу. До того ж на сході багато хто розмовляє виключно російською, але це ніколи не заважало їм бути патріотами України. Сподіваюсь і мій вірш російською свідчить про те ж саме.