Груз 200
Хай мальви, мамо, квітнуть попід тином,
Барвінок в’ється листом навкруги.
Тут ми воюєм, мамо, до загину,
Щоб землю не топтали вороги.
Хай поле колоситься щедро житом,
І сонце вранішнє всміхається да Вас,
А ця земля вже потом й кров’ю злита –
Із піднебес лежать стежки до нас.
Не плачте, мамо, хай життєва втома
Покине Вас, як сильнії вітри,
Мені вже легше – я тепер удома –
Груз 200 привезе наші гроби…
А душі наші будуть біля Бога
Молитись за Вкраїноньку і Вас,
Нехай відлине із душі тривога,
Бо нашій зустрічі іще не час, не час…
************************************
Ганебний раб присів на царськім троні,
Керує звідти, долю роздає,
Забув лише, що трон його, де тролі,
Й життям земним він більше не живе.
Навала перейшла кордони з градом…
Пролилась кров і відступу нема,
Колись назвав себе «великим русським братом» -
У нас ти – Каїн, що життя лама.
Який ти брат? Захлані в тебе очі,
І руки вже не вимиєш з крові,
А наш народ по правді жити хоче,
Та знову гинуть діти на війні.
Такий маленький, ніби той мізинчик,
Великі берци, форма польова,
Та серцем захищати Україну
На Схід поїхав, де іде війна.
Світанки ти проводив за мольбертом,
Схід сонця малював та вранішню зорю,
Та якось вдень, стиснувши губи вперто,
Промовив тихо: «Йду я на війну.»
І замість кисті – автомат на грудях,
А біля серця- синьо-жовтий стяг,
Таким пішов, щоб жити, а не вмерти,
І воїном залишишся в віках…
*************************************
До вічності два кроки
Шепоче Син кривавими вустами:
«Журавлики мої, несіть привіт до Мами…»
Матусю рідна, тут степи широкі,
Невірний жест – до вічності два кроки,
Але я тут – і не знайдеться сила,
Щоб волю українця покорила!
Послухай, Мамо, свище куля в полі,
Яскравий зорепад й берези віти голі…
Упав снаряд… і залишив руїну…
Ми боремось за вільну Україну!
А ти не плач – вернуся спозаранку,
Присяду на ослінчику на ганку,
Нап’юсь води, по споришах пройдуся,
І, як в дитинстві, дзвінко засміюся.
Тут ночі, мамо, не такі духм’яні,
І жайвір не співає на світанні…
А в озері і не помиєш руки,
Бо там лежать із-за кордону круки…
Ти не сумуй, поглянь, на видноколі
Самотній дуб, в гіллі заснули зорі…
Й мені шепоче сум нагально і затято,
Що сон важкий мине і завтра буде свято…
************************************
Наснагу дай, мені свята земля
І встати поможи, коли я впаду,
Даруй ніким не співані пісні
І шепіт листя молодого саду.
Дозволь ступити на Чумацький шлях,
Торкнутися Велику Ведмедицю
Несмілих крил, відчути гордий змах
І журавля спіймати - не синицю.
Важко читати рядки, що пов'язані з війною. Особливо сподобалося про художника - захисника Вітчизни. Скоріше б прийшов мир на Україну і наші хлопці повернулися до рідної домівки...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
