Добра пісня, і, на превеликий час, своєчасна. Бо у ХХІ першому столітті під час прогресу знову гинуть зовсім юні хлопці. Та вірю у нашу остаточну перемогу найближчим часом.
Втомились очі сльози лити, - пане Іване. Та треба не лити, а триматися проти найманців і бандюків. Ось як їх переможемо, і наше сонечко вигляне з-за хмар. Добрий і різноплановиий вірш. Сподобався
Пані Наталю! У Вас і справді живі фарби. Слово "немов" здається мені недоречним. А скільки образів самостійно знайдених, сучасних. Вони багато чого вартують. Та головне людянність, завжди притамана Вам. Щиро дякую за такий чудовий вірш. Та тепер мені бентежать гіркі думки. Одні природні притамані моему вкрай похилому віку,коли з усіх шпарин, мов таргани, лізуть хвороби, і єдина надія на ліки. Та ціни на них при новій майданній владі невпинно зростають, і обіцянки уряду залагодити цю вкрай важливу проблему залишаються порожньою балаканиною. А від Неї гине багато хворих людей. Та нащо урядові ті слабкі і хворі, коли на Сході кожень день вбивають юних, щн не бачивших життя хлопчаків.Від Харкова це тепер дуже близько. А що буде далі, невідомо. Та найбільший жальохоплює, коли бачиш біженців- дітлахів,Яких потроху вивозять мужні безкорисні волонтери волонтери, а офіційна влада у Київі відвертається від цієї страшної проблема, бо вона аніяким чином не торкається їхніх заможних родин. Ось саме про це і варто тепер пис ати, та у дану мить, тільки но вийшовши з інфарктного відділу надо слабкий для такої тематики. І хворе серце просто захлинається від жалю і від болю. І мені здається, саме ви гідно відбити у своїх віршах цю вкрай актуальну і не дуже прописану поетами проблему. Буду радий, якщо ви відгукнетеся. і посприяєте вирішенню цієї тематики. Ю.Іванов, м. Харків, 06.2014
Мені здається, головна біда не в тому, що ХТО???, а в тому, що наскільки??? П'ять довгих років у нашій повністю корумпованій крайні із потужними кланами олігархів це забагато. Прийдеться знову виходити на майдани. Вже визначається небезпечний тандем. на державному і київському рівнях. Не дай Боже щоб пройшли. Раздеребанять і привласнять всю країну. А тому обирати треба на рік чи на два. І без права повторно балотуватися двічи підряд. Ось тоді може і видряпаємося нарешті із багнюки і облаштуємо нашу країну, як належно. І іщше одне: не голосуйте за тих, хто уникає дебатів. Такі, а точніше один такий в нас є. Він уник вже двічі і вихваляється при цьому надзвичайно високим рейтингом. Та гадаю і рейтинг і сам цей квндидат - дуті.
Спасибі за увагу. А що торкається реалій описаних. То є чимало і зараз медвежих кутів, мені неодноразово траплялось бувати в таких, зовсім неохоплених мобільним зв'язком і іншими блами цивілізації. Тоді єдина надія на листоношу, що раз на тиждень доставляє кореспонденнцію.
Багатоу чому вірш вдалий. Є оригинальнисть мислення, знайдені самостійні образи. А ось із ритмикою Вам треба ще добре попрацювати. Багато сбоїв. Тому і задоволення від вашого тверу не найвищому рівні. Але все це виправимо. Боє головне - натхнення.
Де вони ті полеглі герої? Тільки білі кістки серед гною Не схиляють над ними знамен, Не карбують славетних імен. Вдовілнила земля свою спрагу Кров'тих, хто загинув без страху. А коли повертались із бою, Не чіпляли на груди "героїв". Залишали одну їм відзнаку, Непримітну медаль за відвагу
Мати - це найдоролжче. В ній цілий світ. Любов, патріотизм, душевне багацтво. І які ж бідні ті, хто обділені усього цього у дитинстві. З них нерідко виоростають лихі люди, що не задумуючись руйнують ксе, навіть рідний свій край. Сильний вірш. Дякую!