Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Вт, 05.11.2024, 10:11

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 119

Гостей: 119

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Поезія Бджілки Олени [1]

Боднар Наталія [7]

Творчість Маціпури Надії [6]

Турубарова Катерина [12]

Стасюк Микола [50]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Чорнобривенко Микола [6]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

olga14ua [19]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Ткачук Анжеліка [10]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Погребняк Наталія [103]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Ніколаєнко Лілія [20]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Хрусталь Казимир [4]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Баламут Світлана [15]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Василишина Лариса [3]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Вінниччини	Погребняк Наталія

ДОНЬКА УКРАЇНИ

Я знов кладу свій спалах-спомин
В таємний сховок давнини,
Де з-над колиски чути гомін
Пісень, казок старовини.

Глибоко в серці, у куточку -
Мого дитинства зал-музей.
Збираю в нього по шматочку
Своє минуле між людей.

Із них не скласти монументів
Чи пензля цілісних картин.
Та кожен з пам’ятних моментів –
Снага пульсуючих судин.

Чиїх я пращурів кровинка?
Де розпочавсь мій родовід?
Я ж не відтята половинка!..
Мій дух живе сто тисяч літ!

Я – мова рідна! На калині
Я – цвіт і гроно! Я той птах,
Що в пісні зичить Україні
Достатку й успіху в ділах.

Я – стиглий колос в житнім полі,
В Шляху Чумацькому – зоря,
Соборів дзвони, голос волі,
Донька, Вкраїнонько, твоя!

Додав: Надежда (10.05.2014) | Автор: © Наталія Погребняк

Розміщено на сторінці: Погребняк Наталія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1934 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Asedo1949 • 14:17, 10.05.2014 [Лінк на твір] Сподобалось! Особливо патріотичним видався мені останній катрен. Насичена історія України болем і кров'ю, бідністю і стражданням, але, між тим, є і світлі сторінки дружби, любові і надії на краще. Гарно! 0Спам 4 Надежда • 14:04, 11.05.2014 [Лінк на твір] Дякую за розуміння. Дійсно дуже болить доля українців, яких роками перетворювали на манкуртів... 0Спам 2 вершник • 14:24, 10.05.2014 [Лінк на твір] Коли б в усіх були такі думки, не було б в нас зараз розладу, пострілів і крові. 0Спам 5 Надежда • 14:09, 11.05.2014 [Лінк на твір] Якби ж ми могли словом зупинити сьогоднішню інформаційну трагедію в Україні. 0Спам 3 miknech • 16:25, 10.05.2014 [Лінк на твір] Образно, дуже образно, глибоко, проникливо. 0Спам 6 Надежда • 14:09, 11.05.2014 [Лінк на твір] Дякую. 0Спам 7 Надежда • 14:13, 11.05.2014 [Лінк на твір] Високо ціную Вашу думку. Дякую. 0Спам 8 Мурашка • 14:59, 11.05.2014 [Лінк на твір] Гарний вірш,бо серцем автора говорять його рядки. 0Спам 9 Надежда • 16:18, 11.05.2014 [Лінк на твір] Дякую, що почули голос серця. 0Спам 10 leskiv • 13:55, 12.05.2014 [Лінк на твір] Щирий, сповнений любові до Батьківщини вірш! 0Спам 11 Надежда • 15:09, 12.05.2014 [Лінк на твір] Дякую за гарні слова.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі