Якщо спасу хоч одне серце я від злому,
Чи біль вгамую і применшу комусь втому,
Тоді скажу, що не дарма жила
І крім зими, в мене весна була!
Коли я спраглому водиці дам напитись,
Підставлю хворому плече, щоб прихилитись,
Підтверджу цим, що я таки жила.
Гріхи змивали добрії діла!
Якби я пташечку малу, що з гнізда впала ,
Підняла, й з ніжністю назад її поклала,
То й з цього радість би в житті була ,
Без пафосу сказала б - я жила!
Молюся Богу, щоб частіш добро творити,
Нести розраду і ,без винятку, любити ,
Тоді скажу - що я таки жила!
Лишивши світ, не буде забуття!
| 
у Вас 
0
