Чорне цуценя
Ніч така ніжна, мов чорне руно цуценяти.
М’яко сріблиться незайманою чистотою.
Зоряне черево їй приладновує мати,
Щоб досхочу напоїти дитину імлою.
Жадно маля висисає лілейну теплину,
Що увібрала спекотного дня перегуки.
Скапує трунок на кущик гіркого полину,
Плавно зміїться серпанком у заспані луки.
Я песеня пригортаю зітханням до серця,
Шерсть ковилову обачно милую перстами.
Ніжно дивлюся в очей тріпотливі озерця,
І.. припадаю до мокрого носа вустами.
Додав: mikolachat (28.11.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1277 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА