Чорне цуценя
Ніч така ніжна, мов чорне руно цуценяти.
М’яко сріблиться незайманою чистотою.
Зоряне черево їй приладновує мати,
Щоб досхочу напоїти дитину імлою.
Жадно маля висисає лілейну теплину,
Що увібрала спекотного дня перегуки.
Скапує трунок на кущик гіркого полину,
Плавно зміїться серпанком у заспані луки.
Я песеня пригортаю зітханням до серця,
Шерсть ковилову обачно милую перстами.
Ніжно дивлюся в очей тріпотливі озерця,
І.. припадаю до мокрого носа вустами.
Додав: mikolachat (28.11.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1365 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА