Дякую, кожний наступний комент додає менісили, що є однодумці,Ви, пане Василю, особливий однодумець))) Дякую. Написала на ПМ, побили за повтори, ніхто не зрозумів, що це пісня
отож, подумає, так красно, а що свіча, одначе згасне, і піде в темряву й туман, щоб віднайти таки тюльпан, а що той морок, він наразі, дивує всіх, хоч він на часі, ми гасим свічі - йдем до сонця, щоб освітить себе до донця
Ви сформулювали формулу кохання - А там, вгорі – одне-єдине небо, А тут, внизу – не дві, одна земля, Не хочу знати іншого, крім тебе, В моїх думках одне звучить ім’я…
печаль осіння смутком обнадіяна, що ти живеш, і сумніви розвіяні, он сніг у блискітках лягає на плече, буває сонце гріє, не пече, холодний вітер сирістю дібров тебе проймає - ти живеш. І знов душа чекає зміни і весни... Отак по колу, бо життя не сни: любов,надія, біль, передчуття, поезія в тобі - це все життя.