Тут можуть бути прямий(мій) і Ваш(інверсійний) порядок сприйняття, чому б і ні, та я відчуваю, що болі на певному етапі підзвітні, людина аналізує їх, впускає в себе або ні... дякую)
Дякую, але, мабуть, так і лишиться, бо я так ось відчуваю це в ритмі поезії, інколи і збіг корисний, виникає елемент подовження - відчуття польоту.... <br /><br /> щиро вдячна за допомогу)
кожен поет має свою мету, чи-то вона свідома, чи підсвідома, моя мета - свідома - писати максимально просто за будовою. короткі рядки, неправильні рядки. це не означає,що я не вмію писати класичні форми. але там вже інший, якийсь не мій ЛГ, а вірші мені не рідні наче... дякую щиро) хочу, щоб ті,хто мене читає, розуміли, що в жодному вірші немає мене особисто, як людини.
Розпанахано наші долі.... <br /> Наче поле, таки як поле... <br /> Придивися, могили тут, <br /> Обняли Україну. Спрут <br /> Там і там. І навколо <br /> Міста. Обережно іди. <br /> Де звістка, <br /> Що могили отут немає, <br /> Де твоя нога наступає. <br /> Що колись бабуся і дід <br /> У безсиллі поклали звіт - <br /> Тіло внука, дочки, <br /> Тут ,скраю, <br /> Де ногою тепер ступаю, <br /> У безсиллі - "не можу далі"... <br /><br /> Розпанахано нашу волю... <br /> Де ж Ви предки.... <br /> Скажіть-бо слово, <br /> Проклинати чиюсь сваволю, <br /> Чи поставити свічку Вам, <br /> Чи, можливо, й їм, ворогам, <br /> Що убили мою родину, <br /> Теж проститу таку провину? <br /> Як сказати, що Бог простить? <br /> Не умію.Не зможу... Спить <br /> У таку жорстоку хвилину <br /> Всепрощення не буде нині. <br /><br /> * * * <br /><br /> Я поставлю одну свічу. <br /> * * * <br /> Ворогів...Промовчу...
А осінь димна яром неохайним... Цікава ідея. Думки.Але треба попрацювати над синтаксичними конструкціями, інверсія(непрямий порядок слів) не завжди виправданий, і ритм
В простій формі глибока - думка - це мої принципи. Але твір має бути правильно побудований, я не кажу класично, правильно - у відповідності до головної ідеї - зміст і форма мають бути єдиним цілим Навіть коли ми говорим про роль поезії, чи про себе як поета. В цьому її сенс, поеїіі, адже людина має вдуматись, зробити висновки. Не читати їх просто в рядках. Поезія має залишати елемент недосказаності... А ще... Я теж дуже часто вживаю форму "я". Але це не означає мене, як людину чи поета. Це тільки форма. Дивіться на свого героя збоку. Я не є преверженець того, що не можна вживати , наприклад, дієслівні рими. Але вони повинні бути виправданими. З повагою, Тетяна
Я теж так думаю, байдужості страшніше немає нічого на світі.Життя чи-то завмирає, чи-то вмирає, чи його не існує. Одне зрозуміло, що не дай нам Бог байдужості як в особистому, так і в глобальному. Це зупинка. Глухий кут як для особистості, так і цивілізації. Байдужі не можуть рухати і рухатись. Дякую, Сонечко)))
Все одно, той, хто хоче чути - чує, жаль, що багато хто не доріс до цього.значить, не час, недозрів люд, і скільки ще йому визрівати? Гарно, проймає душу
Як гарно Ви сказали, люба, справді! Немає найгіршого, коли люди роблять вигляд.Вигляд любові, розуміння когось, взаємопорозуміння. Мої ЛГ, мабуть, на людях теж такі.Але вдома, де ніхто, крім бідної люстри їх не бачить...Щойно Ви мене наштовхнули на думку, а, може, це дитина.Як страшно мені подумати, що вона понесе цю байдужість життям? А, може, це старенька мати, бабуся, серце якої страждає і за рідних, і за себе... Проте ні!"Люстра" переживає тільки за близьких... Чи варто? Лід розтане, якщо на те є причини і умови. Кава вже схолола - її вже не повенути в первісний стан...Навіть підігрівши...
Чудова поезія.Я розумію, ЛГ переживає проблеми у стосунках, але для мене, вибачте, просто точка зору, кінцівка про кохання мов звузила межі вірша.... <br /> ,,,А, може, я просто старію
Це я Вам дякую, бо не було потреби щось "розшифровувати", то просто думки вголос, думки про те, що є життя, і є поєзія не заради краси поезії тільки,а разом з поезією правда життєва, яка ой як багатьох торкається...
Вірш гарний, так багато життєвої правди, чудові образи, сповненні метафоричної простоти і зрозумілості навіюють розуміння того, що є життя Дух втрати. заходь, візьмеш нитки старі сотати, життя, як люльку, це тільки малий уривочок сумної поетичної правди успіхів з повагою, Мальована