Розгулявся нині вітер, Не дає спокою вітам. Скрізь,де тільки він буває, Спокою уже немає. Позганяв чорнющі хмари У великії отари І примусив сльози лити, Щоб дощами землю вкрити. Перехожі полякались, У домівки поховались, А вітрисько знай радіє, Що і він лякати вміє.
|