Народна мудрість багато чому може навчити, жаль тільки, що пізнається вона, як правило, тільки на власному досвіді кожного зокрема... <br /> Щиро дякую за добрі слова. Рада, що читаєте. <br /> Навзаєм успіхів Вам у всьому!
Погоджуюся з Марією - душа, настрій, ідея вірша чудові, достойні уваги і поваги. Добре було б аби такими небайдужими почуттями були наповнені серця усіх наших співвітчизників. А щодо техніки виконання твору, то авторських наголосів і справді забагато. Хоча, гадаю, це не складно підправити.
Гарний вірш, Таню, глибокий, я би тільки перефразувала трошки в одному місці: А болю підзвітне
Проміння душі…
Бо, навряд чи біль підзвітний душі, скоріше душа, щоразу перед ним звітує, мається.... Але то суто моє приватне враження. Даруйте, якщо не вірно витолкувала.
Ваша правда, Маріє - треба пам"ятати. Пам"ятати своє коріння, хто ми і якого роду і не цуратися своєї, хай і зовсвім сумної історії...
Щодо самого вірша, якщо дозволите, мені видається зайвим вживання "ж", котрий Ви використовуєте у якості сполучника. Без нього цілком можна обійтися, нічого не втративши прицьому, бо, нмсд, це тільки утруднює прочитання і псує милозвучність, а Ви використовуєте його аж два рази на вірш. Щиро, Адель.