Чи ж мені не знати, пане Артуре? Мій син провів 3 місяці у Донеуьку. Вже вдома, бо майже весь час відхворів пневманією. Йому пощастило, бо живий. А як інші діти, чоловіки, батьки? І як мирні? Що їм робити? До кого взивати, якщо їх ніхто не чує?Дякую за підтримку!
Саме така , з першого погляду, непомітна краса, проможна врятувати світ. Треба просто уміти бачити навколишнє. Дуже гарний вірш. Це стосується і людей...