Розбудіть мене, мамо моя, на зорі, до схід сонця,
Я на батьківське поле калину садити піду,
Коли перше проміння лиш тільки проб'ється в віконце,
Я уже за селом,та за лісом далеко буду.
Я пройду тим шляхом, де так часто ходив колись тато,
Попри сад, через рів, де криниця в долині стара,
Наберу я води, так як батько любив набирати,
І нап'юся до схочу, й умию лице із відра.
Посаджу я калину, і батьківську пісню згадаю,
І присяду на межу, на куртки старої рукав,
І як тато колись, я цю пісню його заспіваю,
Хто почує мене, щоб і спів мого батька згадав.
Ти калино рости-виростай, та цвіти білим цвітом,
І даруй урожай нам, із ягід терпких восени,
А щоб вітер твої не зламав молодії ще віти,
Своїм гіллям заслонять батьківські тебе ясени.