Є В МОЄМУ СЕЛІ НЕВЕЛИЧКА РІЧЕЧКА-ДЖУРИН. ОЙ І ПУСКАЛИ МИ ПО НІЙ ВІНКИ, ГАТИЛАСЯ РІЧКА. НЕ ЗНАЮ. ЧИ КОМУСЬ ВИПАЛО СУДЖЕНЕ ЩАСТЯ, АЛЕ ЯК РИ ТУАЛ, ПРЕКРАСНИЙ. ДЯКУЮ П. КАТЕРИНО ЗА СПОГАД.
СУМНИЙ ВІРШ, АЛЕ СПАСИБІ, ВАЛЮ ЗА НЬОГО ВАМ. ДІВЧАТА НЕ ЗАСЛУЖИЛИ ТАКОГО ВІДНОШЕННЯ. ЯК КАЖУТЬ" КАТЮЗІ ПО ЗАСЛУЗІ". КОЖЕН ПОВИНЕН ОТРИМАТИ ЗА ТЕ,ЩО ВДІЯВ, ПЕВНУ КАРУ. І НАДІЮСЯ,ЩО ТАК І БУДЕ. :respect:(Я тільки що переглянула відео.це просто жахливо. Люди, куди ми котимось? Невже повертаємось назад в камінну еру?)
ВАША ПРАВДА. ЯКЩО ЖИТИ ТІЛЬКИ ДУМАЮЧИ ПРО СТАРІСТЬ, ПРО БОЛЯЧКИ,ТО ТА САМА СТАРІСТЬ ТАК І ПІДІМНЕ ПІД СЕБЕ. ТРЕБА З РАДІСТЮ В СЕРЦІ ІТИ ПО ЖИТТЮ. БРАВО)))!
:55555:Читала, а перед очами стояла та палата і "койка", а в неій жінка, одинока і страждальна, але щаслива від того,що жива. Не так страшна смерть, як самотність. Ви, п. Валю, так чітко описали, неначе(не дай Боже) самі це пережили. Завжди піднімаєте актуальні теми, спасибі вам. (Я 4 роки пропрацювала у відділі для термінальних хворих, тобто прирeчених на смерть , і більшість із них були одинокі люди.Дуже мені близька ця тема.)
Вік технологій. Так. згідна з вашим ЛГ. Діти дійсно зараз багато такого вміють, чого не вміли ми. І як нам їх зрозуміти, ми ж не повернемось у дитинство. А вони ,думаю,нас колись зрозуміють-дорослішаючи))))).