Розпука

Не дощ ішов, то плакала душа.

Ридала скрипка на мінорних нотах,

Тремтіли струни в пальцях скрипаля

І билася мелодія у муках.

Затиснута в обіймах плотського гріха

Душа страждала на вістрі болю.

Змахнути б крилами та, сил нема…

Тече мелодія по струнах кров’ю.

Ридала скрипка, вжалена  смичком

І божеволіли в натузі струни.

Зболіли почуття лились струмком

Ховалися  сердешні  рани в трунок.

О, Боже! Де мені знайти слова,

На  ту мелодію розлуки,

Щоб заніміло серце, а душа

Навік зцілилась від розпуки..

Відплакалась душа і заніміла

А сльози скам*яніли на піску.

Стомилась скрипка від божевілля,-

Затихли струни німо  на смичку.