Щемний вірш. Не можна забувати історію країни, якою б сумною, жорстокою чи підлою вона не була. Кожна епоха породжує своїх героїв. В ті важкі часи героями ставали прості люди, як і зараз. І горя було багато, і доблесті, і зради. Як і в наш час. Не можна цуратися минулого батьківщини. Потрібно вчитися на помилках, які були допущені тоді і не повторювати їх тепер.
От тільки шкода, що російською: деякі наші "суперпатріоти" не розуміють мови агресора, а жаль. Адже багато російськомовних українців є справжніми патріотами України. В тім, мови наших олігархів наші "патріоти" також не розуміють чи не хочуть зрозуміти. А це вже біда для України.