Думаю, що людина, яка висловлюється так, сама задурманена. Розпач від подій, що пов'язані з канонізацією української Церкви, може негативно вплинути на слабку психіку вірянина московської церкви. Та й поняття Батьківщини у автора, мабуть, ще не сформувалося по-новому, по синьо-жовтому. Таки багато проблем має молода держава, якій ще й сотні років немає. Але, як казав Гете: "Хто йде вперед, той завше блудить". Хто прочитає, той проаналізує, поспівчуває авторові. Хто писав - проаналізує коментарі, можливо, передгляне своє бачення патріотизму. Завжди народу потрібен Мессія. А думки, які можна почути в громадському транспорті, де пенсіонери їздять безкоштовно, заримовано непогано. Шкода, що автор не бачить іншого життя. Мабуть, дістали якісь місцеві "царьки".
Дякую за коментар. Інколи справді здається, що лише Господь спроможний щось змінити у світі. Хоча... У першу чергу, хоча б допоміг змінити ставлення до того, що не сприймається душею
А думкт у мене якраз оптимістичні. Я вірю в перемогу, бо більшість із тих, хто захищає кордрни держави, є справжніми патріотами і знають, що у них за спиною - їхні родини, батьківська земля...
Думаю, що вік не є ознакою того, що людина знає, як діяти. мабуть, спочатку кожен із нас має визначитися, яке його призначення: бути ідеологом-рушієм чи бездумним виконавцем. Потрібно визначитися з життєвими пріорітетами-цінностями. Тоді обов'язково знайдуться однодумці, з якими можна буде йти до мети.