*** Краса врятує світ… Ф. Достоєвський
Між душею і світом вузенький місток
Прокладають слова.
У повітрі зависне і зникне рядок –
За минулим сплива.
Так повірити хочу хисткому містку –
Поспішаю іти,
Ризикуючи, вершити справу таку,
Щоб мети досягти…
Я не хочу боятися зради глибин,
Де б стежина не йшла,
Чи ховати у серці любові почин...
Я згораю дотла!
Хай піде від людей все лихе, навісне,
Мов ранкова роса.
Хай ніколи добро на землі не мине,
Хай панує краса!
|