***      Краса врятує світ…  Ф. Достоєвський

Між душею і світом вузенький місток

Прокладають слова.

У повітрі зависне і зникне рядок –

За минулим сплива.

Так повірити хочу хисткому містку –

Поспішаю іти,

Ризикуючи, вершити справу таку,

Щоб мети досягти…

Я не хочу боятися зради глибин,

Де б стежина не йшла,

Чи ховати у серці любові почин...

Я згораю дотла!

Хай піде від людей все лихе, навісне,

Мов ранкова роса.

Хай ніколи добро на землі не мине,

Хай панує краса!