Дякую за те, що подарували промінчик оптимізму і посмішку. Сьогодні мала розмову зі священиком з Конотопа. Повний оптимізму, не дивлячись ні на що. Сказав, що маємо виховати молоде покоління в дусі любові до батьків та Батьківщини. Таки ще не осінь в Україні...
Наче мої думки читаєте... Ніколи не стояли осторонь несправедливості, вірила, сподівалася, не мовчала... І стільки вже сказано... Наприклад, років 10 тому написано: "Партії, рухи, громади заполонили країну. Рвуться до влади. До влади! Хто переможе? Хто згине? ... Киньте слова гонорові і полюбіть Україну. Всі обєднайтесь, братове, в парію "Доля людини"!
Дякую, пані Катерино, за коментар. Завжди відчуваю Вашу толерантність у коментуванні творів анумівців. Переконалася, що варто нагадувати час від часу українцям, що наша нація віддавна рід веде. Та й, начебто, державу має. Тільки гідності малувато. У поляків би повчитися. Державотворців у нас багато варварів. Чому?! Чи не тому, що комусь мої думки "не дуже..."?
Дякую. Таки варто славити українців. Нехай історію перечитають ті, кому вірш не сподобався. Бо скоро доведеться повірити, що спочатку був Дмитрій Долгорукий, а потім - Київська Русь.
А, знаєте. хотілось би отримати стусана від праведника. Інколи й собі бридко від того, що, розуміючи, що не зміниш ситуацію, мусиш з нею миритися. Бо ж залежні ми від обставин. Мабуть, тільки пенсіонери вільні у виборі. Ха-ха... Чи не тому мають пенсії на виживання? Щоб не забивали голову "дурним".