*** Тихо падає сніг, засипаючи рани асфальту. І самотній листок свій останній зробив пірует. Стихли оплески віт вслід грудневому мокрому альту, що складав уночі під мелодію вітру сонет. На довкілля лягла спопеляюча спокоєм тиша. Заворожений світ не забруднено слідом людей. От би все так, як є, Бог у стані покою залишив: без обману й образ, без байдужості душ і очей. Неповторна краса ця гармонія світу під ранок: в ній поховано біль, відголосок обірваних струн. Ще немає нових в’язнів острахів власних і бранок. Тихо падає сніг – філософської думки двигун.
Прокинуся першим, Пройдуся до твого порогу, Змалюю подвір'я Слідами чарівних віршів, Щоб прагнула звершень, Щасливих, п'янких якомога, І більше стипір'я Не бУло мотивом душі...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
сніжна і казкова.