Пані Наталко, Ви все правильно сказали, підвели так-сказати всю цю дискусію до головного висновку, маю надію, що люди дослухуються. А на рахунок закритого обговорення - то це дійсно гарна ідея!!
На рахунок хотіла б зауважити, що це річ не точна, вожді переписували історію так, як їм це було вигідно, так що достеменно точно наша історія все ж нічого ен може нам розказати і не розкаже нашим дітям я так гадаю... Дякую за увагу
Дуже слушне запитання, полистала сторінки інтернету і бачу, що в укр. мові використовують обидва варіанта, а ось в словнику знайшла, що виходить і рапуха і ропуха правильно - http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc2p/349874
дякую пані Роксолано за чудовий обґрунтований коментар, постараюсь так же обґрунтовано відповісти на ваші запитання
Шалений вогник - це мається на увазі не скорений, не тихий а шалений, пекучий, готовий до бою! слово ПАНИ використала спеціально, чудово розуміючи, що воно застаріле і зараз не актуальне, от чомусь це слово мені тут чудово бачиться, взагалі, обожнюю коли у віршах використовуються подібні давні слова!
Останній рядок дійсно стосується панів, дещо маєте рацію, не має роз*яснення. але все ж думаю, що люди зрозуміють про кого йдеться, постараюсь помудрувати. можливо щось зміню, щоб було зрозуміліше але поки нічого в голову не приходить
Слова гарні, але все ж варто проримувати краще і було б взагалі супер!!! Шалені почуття почуття відчуваються а це головне, головне - щирість у рядках :up:
от мабуть і не пишу оповідання тому, що безграмотна до жаху, що ж поробиш, в школі того не розуміла,що важливо знати мову. не було кому дати наганяя!!!!! а зараз чухаю, де не свербить (пробач за грубість)
Ну не знаю, якось була пробувала писати щось, але то більше схоже на монолог, чи як то кажуть щоденник, ось один приклад: Дуже чудовий, теплий вечір, на шкірі відчувається тепло літнього вітерку і промені запливаючого за обрій сонця.Відчувається такий спокій, тут, майже на краю світу,де тривожать стан ледь чутний спів маласенької пташки і думки, думки про щось глибоке, про життя, про людей які мають для тебе значення, про людей, котрих ти любиш, котрих хочеш бачити поруч...мимоволі ти розумієш, що ці думки починають впиватись в твої очі і так ріжуть-так ріжуть, що стримати сліз майже неможливо, і ось відчувається, як по щоці запекла срібна сльозинка, в котрій відображається вся людська душа...От і вечір здається став прохолоднішим,раптово з"явилась потреба, в міцних обіймах, котрі здатні зігріти, зтерти ту срібну сльозу зі щоки соїм необережним поцілунком...Таке відчуття наче в цих обіймах має перевернетись весь світ і стане ще тепліше, комфортніше, затишніше...
Але це всього лиш думки в голос.Було ще декілька таких монологів, але я їх не зберегла, чомусь... Оповідань ніколи не писала, можливо якось спробую
Дякую за коментар і підтримку, для мене це безмежно важливо!!!! Не пам*ятаю де і хто говорив але запам*ятались слова, суть їх така: За що мені бути патіотом україни? за малі пенції, за те, що держава не цінує думку і волання свого народу, за те, що ми, прості люди кинуті на призволяще?Країна нічого не зробила для мене доброго, щоб бути її патріотом.
Правда в цих словах є! Але все ж як на мене патріот народу і патріот країни (в часності її влади) - це різні речі, так от, я патріот народу але не країни!!
Невже навести приклади? Хоча я думаю, що якщо я дійсно їх наведу, вказуючи імена, до тільки породжу новий скандал! А скандалів я не люблю, не конфліктна я людина!
ну можна було б так закрутити що огого, от уяви, Марина починає роз*ясняти що це за труп і виявляється, що це труп якогось нещасного бомжа. А насправді той труп в домі було підкинуто разом з телефоном, а насправді, погрожувач живий і придумує все нові нервові вибухи для Марини, але ж чому? Можливо це помста за щось?
дякую за гарний відгук, перша спроба писати про політику була, ще коли я дівчинкою, бігала в клас десь 7-ий, а це ось вперше написала СЕРЙОЗНО і по справжньому на цю тему, тому й важлива для мене думка всієї нашої громади.