відразу пригадалося літо і мій маленький монологі ні про що: Дуже чудовий, теплий вечір, на шкірі відчувається тепло літнього вітерку і промені запливаючого за обрій сонця.Відчувається такий спокій, тут, майже на краю світу,де тривожать стан ледь чутний спів маласенької пташки і думки, думки про щось глибоке, про життя, про людей які мають для тебе значення, про людей, котрих ти любиш, котрих хочеш бачити поруч...мимоволі ти розумієш, що ці думки починають впиватись в твої очі і так ріжуть-так ріжуть, що стримати сліз майже неможливо, і ось відчувається, як по щоці запекла срібна сльозинка, в котрій відображається вся людська душа...От і вечір здається став прохолоднішим,раптово з"явилась потреба, в міцних обіймах, котрі здатні зігріти, зтерти ту срібну сльозу зі щоки соїм необережним поцілунком...Таке відчуття наче в цих обіймах має перевернетись весь світ і стане ще тепліше, комфортніше, затишніше...
Знаєте, я завжди собі думала от чому люди дружать, чи починають дружити? - тому, що в них інтереси однакові, збігаються поглядами, цілями і т д. А чому починають сваритися, зраджувати та іти геть? - тому, що інтереси ці з часом змінюються, пріоритети ламаються і т д!!!
Погоджуюсь з пані Катериною, у вашому вірші останній рядок дещо збирається, а пані Катерина, як завжди влучно допомагає нам, творцям рядків :hands: :hands:
Вірш не поганий за змістом,але рима - трохм прикульгує, як на мене! Та все ж добре, що є люди, котрі зачіпають ці теми!!! В мене чомусь не вдається про таке писати, мабуть не достатньо досвіду
Прочитайте досить цікаву і правильну річ, пробачте, що на російській:
Профессор философии стоял перед слушателями, а на столе перед ним лежало несколько предметов. Когда лекция началась, он, не говоря ни слова, взял очень большую и пустую банку из-под майонеза и начал заполнять её мячиками для гольфа. Затем он спросил студентов,заполнена ли банка?
Они ответили "да".
Затем профессор взял коробку с галькой и высыпал её в банку. Он немножко потряс банку. Галька забила пространство между мячиками. Он снова спросил студентов, была ли банка полной. Они подтвердили, что это так.
Затем профессор взял коробку с песком и высыпал его в банку. Конечно же, песок заполнил все пустоты. И он снова спросил студентов, была ли банка полной. Студенты ответили "да".
Профессор взял две чашки кофе, которые стояли под столом и вылил их в банку, заполнив всё свободное место между песком.
Студенты рассмеялись.
"Итак!" сказал профессор, когда все успокоились, "Я хочу, чтобы вы представили, что эта банка - ваша жизнь.
Мячики для гольфа - это важные вещи. Это ваша семья, дети, вера, здоровье, друзья и ваши любимые увлечения. Даже если все остальное потеряно, но остались эти вещи - ваша жизнь всё равно будет полной.
Галька представляет собой остальные вещи, которые имеют значение. Ваша работа, дом, машина.
Песок - это всё остальное. Это мелочи.
"Если вы сперва заполните всю банку песком, - продолжил он, - в ней не останется места для гальки и мячиков для гольфа. То же самое происходит и в жизни. Если вы потратите всё свое время и энергию на мелочи, у вас никогда не будет места для вещей, которые действительно важны для вас.
Обратите внимание на те вещи, которые важны для вашего счастья!
Играйте со своими детьми. Заботьтесь о своём здоровье. Пригласите спутника жизни в ресторан. Станьте снова 18-летним. У вас всегда будет время на уборку дома. Позаботьтесь сразу о мячиках для гольфа, о том, что действительно важно. Выставите приоритеты. Остальное - это песок".
Один из студентов поднял руку и спросил профессора, а что же означает кофе?
Профессор улыбнулся. "Я рад, что вы задали этот вопрос. Оно просто показывает, что неважно насколько полна ваша жизнь, в ней всегда есть место, чтобы выпить пару чашек кофе с другом".))
Кайф. В моїй країні всі під "кайфом", Хто від висот,хто від низин, Бомжі на кожнім перехресті І алкоголік не один. Дим цигарок іще в утробі Малятко наше пізнає, Життя у нас не стане ліпше, Якщо вже нація гниє. Згадайте ж,всі ми працьовиті, Було в нас краще все й своє, Тепер з торбами йдем по світу, Китай непотріб продає. Хто винен і чому так сталось, На це я відповідь не дам, Скажу лиш :"ДАрма розбратались, Тепер,як воші - кожен сам."
Моя люба Катерино, Ви як завжди влучно мені допомагаєте, за що Вам низькій уклін!!! Дякую, Ви дійсно мені влучно підказали,якраз ті рядки з якими я довго возилась і довго сумнівалась, дякую!!!:happy:
0
:hands: 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('