Дякую, я вже знаю, що життя прекрасне: в мене росте чудовий син, йому 4 рочки, і саме завдяки йому я знову почала радіти життю! Просто, як ви правильно підмітили - рани загоюються, а рубці лишаються.
Ні, я здорова, я уже щаслива, але був період коли кілька років підряд я втрачала рідних людей: спочатку бабця, яка виростила мене, потім той рік не закінчився навіть, помирає мій вуйко, теж досить близька мені людина, місяць по смерті вуйка в автокатастрофі гине моя 18-річна сестра. І тут проходить рік без смертей, я навіть встигла заміж вийти, але і того року після свого весілля я ховаю рідну маму, а півроку після мами не стає тата... Тому мої вірші такі сумні, навіть дивні.
Звичайно, я взагалі вдячна всім і захоплююся всіма хто там хоч якось старається захистити нас і наших дітей. Сьогодні на Схід поїхав мій сусід, в нього є син 7 клас і маленька донечка, ще навіть місяця немає. Слава українським героям! Слава батькам , синам, чоловікам! Хай вертаються живими додому, хай припиниться та жорстока війна, хай утре сльози Україна і розквітне , і хай нарешті запанує мир!