Мені не віриться, що рано вона пішла, Що там у домовині лежить моя сестра, Рана над очком і підборіддя все в крові, То ТИ ТАКИ ПІШЛА, не віриться мені.
Розгублено збираю думки, Невже немає моєї сестри, Чому вона, чому так скоро? Чом не весілля, а таке горе?
Очі закриті, ротик мовчить: "Встань моя сестро, - серце щемить,- Годі вже спати, я прошу тебе, Чому нерухома, не чуєш мене?
П'ять вас там було, пішла тільки ти, Глянь, умлівають горем вбиті батьки, Усміхнися, сестрице, заговори!!! Встань з домовини, тільки вічно не спи!"
Отак я бездумно крізь сльози плету, Й розумію водночас: втрачаю сестру, Дарма говорити, упрошувати смерть Зараз вже пізно, не вернеш тепер.
Весільне плаття, букет на груді, Фата, обручка, квіти живі, Церковні дзвони тобі востаннє дзвонять, У весільному наряді тебе хоронять.
У медовий місяць, у вічну путь, Небесні сили тебе заберуть, Прощай, моя рідна, як можеш прости, Що ми не зуміли тебе вберегти.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
