На могилах синів заплакані мами. В їхніх душах навік поселилась журба. На околиці міст розгортаються драми. В бій готується знову, вже інша, юрба. Молоді хлопчаки, зовсім юні, зелені. Кров гарячя тече, розганяючи гнів. У очах перемога й бажання шалені, а попереду шлях з довгих стриманних днів. Найрідніша людина пригорнеться до мами. І на вушко так тихо, все добре, бувай. Україна буде ще пишатися нами. А на докори інших, ти мам, не зважай. Відривала від серця, молилась ночами. Щоб зберіг Янгол крила, врятувавши життя. За який такий гріх мають плакати мами? І яка така правда в того сенсу буття? На могилі у сина заплакана мати. У душі все згоріло, залишивши журбу. Не змирился ненька з мотивами втрати. Смерть збирає вчергово безіменну юрбу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
