Я дуже добре пам'ятаю отой перший Майдан... Вже тоді висіла загроза збройного конфлікту. Мудрі голови своєчасно опам'ятались. Та тільки зрадили той Майдан. Багато можна було б написати про ті події. Автор передала той підйом Майдану, ту віру людей у краще майбутнє. Але... знаємо, що відбулося далі. Вітаю Валькірію (хоч і запізно) з Днем народження! Бажаю здоров'я, щастя, Миру, добра!
Скалічені війною душі дітей... Що може бути страшніше. Смерть батьків, загибель дітей, зруйновані, спалені будинки, згарища замість поля... ***Дуже щемний і болючий вірш. Ми не повинні цього забути. І ми повинні перемогти. Інакше - ніяк!
Саакашвілі не та людина, яка могла б щось змінити в Україні. Він розумний, не заперечую. Але такі керівники чи лідери нам не потрібні. Навіть якби він один міг щось змінити. Мені жаль тих людей, які пішли за ним. І я підтримую думку бійців на передовій, які одностайно не підтримують те, що твориться зараз в столиці. Я теж не підтримую. Невже не видно, що почалася міжусобиця між двома чоловіками. Гидко на все це дивитися.
Дякую за підтримку. Я так сподівалася, що війна закінчиться восени, що чоловіки (та і жінки) повернуться живими до своїх сімей. На жаль, цього не трапилося...
Дякую, п. Катерино, за такий розгорнутий відгук. Згодна з Вами. Українці повинні знати своїх героїв. Їхні подвиги повинні залишитися не тільки в пам'яті людей, а й в історії нашої країни. Боляче, що ідосі гинуть наші найкращі сини... Боляче, що кінця війні ще не видно...
Дякую, п. Якове, за відгук. Такі вірші-присвяти писати дуже важко. Але робити це треба. Всі українці повинні знати своїх героїв. Вічна пам'ять Івану та його загиблому побратиму.
Я дуже поважаю Святослава Вакарчука. Спілкувалася з ним після перемоги Помаранчевої революції. У мене є навіть його автограф. ***Згодна з його десятьма вимогами. Але сумніваюсь у тому, що нинішня влада і опозиція прислухаються до цього. Це не те, заради чого вони лізуть до влади. Немає у нас по-справжньому державних людей, які б уболівали за розквіт власної держави, а, значить, і про свій народ. Тому говорити просто ні про що. І винний у цьому наш електорат. Тут згодна. Я побачила на власні очі, як "боряться" у нас з корупцією. Адже це те найстрашніше зло, з якого все починається. Чому виборці не можуть відізвати свого депутата, якщо він явний корупціонер і злочинець? Чому депутати отримують зарплату, якщо вони відсутні на роботі? Чому їхні зарплати в рази перевищують зарплату рядових українців? Чому?
Болить Ваше серце, пані Катерино, за долю України. І не тільки Ви вболіваєте за неї рідну. І мені дуже боляче, що ми втрачаємо своїх найкращих синів, а кінця війні так і не видно. Я молюся на наших бійців, які тримають ворога і не пускають його вглиб країни. Ми переможемо, а коли - невідомо.