То — правда. Від себе ще ніхто не втік. А от на корабель щастя хотілося б попасти. Дякую Вам за цікавий і мудрий коментар. Бажаю щастя в житті та удачі в творчості. :read-book:
Все так, пані Катю. Він і своїх людей загнав у глухий кут. Дивно, що всі бачать, знають і розуміють, що він злочинець і вбивця, а ніхто нічого не може з ним зробити. Я не розумію цього. Дякую Вам за сміливу громадянську позицію.
Пані Таміло, Ви дуже добре описали всі проблеми життя в Україні. Важко, так. Ніхто не заперечує. " ПівУкраїни зараз у Європі. Там рабство добровільне теж гірке". Ну, може, не пів України, але є таких багато. Знаю багатьох, хто обрав собі таке "рабство". Тепер бідкаються, що ні тут, ні там нічого не отримали гарного. Запитала своїх дітей, чи хотіли б вони виїхати за межі України. Відповідь була "Ні".
Важко, ніхто не заперечує, але ж кидати країну напризволяще не годиться. Треба боротися за неї. Адже це залежить від нас самих. Не сумуйте і не здавайтеся. Україні бути!
Дякую, пані Таміло, за коментар. От бувають такі моменти в житті, коли нічому не радий і здається, що вже все, кінець світу. ***І Вас візьму з собою із задоволенням. Удвох буде веселіше пережити негаразди. Наголошую не стільки на особистому, скільки на тому, що робиться навколо нас. Та вірю, пройде час і все владнається. Хай усім нам щастить! :sm1:
Та так, пані Катю. Оце сьогодні у нас точнісінько така картинка була. І вже розтало, навіть слідів не залишилось від підошОв. Діждемось сонечка. Тепла Вам весняного! А я ще й світлину слідів на снігу зробила.