Дякую, пані Катю, за такий зворушливий, болючий коментар, за Ваше велике серце, яке все бачить і не мовчить, кричить. Та чи чують нас оті, хто розв'язали цю жахливу війну, хто навіть не замислюється над тим, скільки сиріт з'явилося у нас... скільки вдів... Боляче, як боляче...
Про Героя будуть пам'ятати вічно. Це так. А тільки батька дітям ніхто не зможе повернути. І це страшно. Що це? Рок, необхідність, злочин перед людством? Що це?! Я ніколи не зможу змиритися з цим. Ніколи... Дякую тобі, Борю за коментар, за твою небайдужість. Щасти!
Прикро усвідомлювати, що ми так помилилися стосовно цієї української "патріотки". Всі про все знають. Ні про що говорити. Народ сам винний в тому, що створює собі необачно кумирів, а потім починає роздивлятися що і до чого. ***З днем народження, Борю! Хай тобі в усьому щастить!
Доброго дня, п. Катю! Виявляється, цей віршик пізнавальний. І це добре. Багато людей не знають, що є такий цікавий і гарний птах. Дякую за коментар! Дуже приємно! Хай щастить!
Борисе, не перекурчуй мою відповідь. Я написала: "З твоїх слів виходить, що війна - рушійна сила жорстокої боротьби за існування серед людей". А це не одне і теж саме. Не будемо сперечатися. Те, що ти написав про стосунки між людьми, для мене неприйнятне. Я і обговорювати цього не буду. Це надзвичайно широка тема і не для сторінок на поетичному сайті. Щасти!
Дякую, п. Катю, за підтримку і коментар. Я ніколи не була і не буду прихильником військових конфліктів. Війна - це жахливо. Невже ми первісні люди, якщо не можемо врегулювати конфлікти мирним шляхом? Власне, все з приводу цього я виклала у своїй відповіді Борису.
***А з текстом щось негаразд. Рядки якісь неповні. Я вже двічі переставляла текст, і все одно так, як і було. Зробила відступи, щоб легше було читати. Ну, а останнє буде, як є. З повагою до Вас, Надія.
Борисе, я довго сумнівалася в доречності оприлюднення цієї роботи.Чомусь думалося, що мене не зрозуміють. Та так воно по суті і є. На стихи.ру ніхто не обізвався жодним словом, окрім Еда. Та і тут теж небагато відгуків. Або ж люди бояться висловлювати думки з приводу такої непростої теми, або їх це не цікавить зовсім. ***Тепер, що стосується мого ставлення до війни. Я своєї точки зору не зміню. З твоїх слів виходить, що війна - рушійна сила жорстокої боротьби за існування серед людей. Не заперечую, природний добір і боротьба за існування мають місце, але дуже слабке, тому що люди відрізняються від тварин свідомістю і мисленням. Тому вони повинні контролювати свої дії. Вбивати собі подібних - це не по-людськи. Замість того, щоб зберегти мир на землі, нагнітається гонка озброєнь, з'являються все нові і нові зразки зброї і військової техніки. весь світ живе під страхом смерті. Живе повинно жити. А агресія веде до того, що вбивають чийогось сина, батька, друга, доньку... Це ненормально! ***Дякую тобі за відгук! Заходь.
Найважливіше зараз — створити робочі місця для людей. Забезпечити достойну заробітну платню. Покращити соціально-побутові умови життя, особливо для молоді. От тоді вони замисляться, їхати, чи вдома працювати. Тільки не скоро все це буде. Але буде. Переконана. ***Дякую за вірш.
Дякую, п. Галино, за коментар. Не хочеться про таке писати. Це Ви вірно підмітили. Краще було б написати веселі дитячі віршики, чи про кохання, чи про рідну природу... Та поки що так, на жаль... ***Хай щастить!
Ви знаєте, п. Наталю, на голову цього "вождя" вже скільки вилилося проклять, що їх мабуть вистачило б на тисячу, чи й більше осіб. Коли вже й самі росіяни проклинають його... Зрозуміло, що колись він витягнеться, та тільки за цей час встигне знищити ще багато людей. Оце страшно. Невже світова спільнота настільки слабка, що не може зупинити цього монстра? Згадайте, що росіяни зробили в Гуті...
***Дякую Вам за небайдужість. Ми повинні перемогти, щоб зупинити цю вакханалію.
Доброго ранку, п. Катерино! Дякую за коментар. Я теж не можу собі уявити, як все оте пережити. Невмовірний біль охоплює душу тільки від того, що бачиш очима. А пережити... Я ніколи не думала, що в нашій країні буде колись війна. Це просто жахливо! Моліться за цих людей...