Дякую Вам, пані Катерино за цей сильний, наповнений болем і вірою, вірш. Я знаю, що у нас в країні все буде добре! Головне, щоб і перемога була, і сини щоб повернулися живими. "Хай здійсняються слова пророчі!"
Якщо й виженемо тих мартинів, то це буде дуже не скоро. На жаль. А виганяти треба. Власне, суть вигнання полягає в тому, щоб з'явилися робочі місця, були достойні зарплати, на які люди змогли достойно жити. Ніхто б нікуди не їхав на заробітки. Запрацювала би економіка в країні. Отим мартинам нічого було б казати. Все стихло б само собою. Дякую за влучний вірш!
Краса-віршик для малечі! П. Галино, у слові "півник" зайва літера. Ви - майстер дитячих віршиків. І їх у Вас вже дуже багато. Можна видавати книжечку. Думаю, що вона б не залежалась на полицях. Дякую Вам за творчість!
Прекрасно! Все, ніби наяву. А от у нас пожовклої трави немає. Вона влітку вся висохла. Скосили один раз, а отава зовсім не наросла. Посуха неймовірна. Такого не пам'ятаю. Дякую Вам за чудовий вірш! :55555:
Дякую за коментар. Та, перш за все, п. Галино, хочу Вас привітати (хоч із запізненням, та все ж) з Міжнародним Днем педагогічного працівника! Зичу міцного здоров'я, щастя, добра, Миру! Так, значить, ми з Вами колеги! Я дуже рада!
Лілічка, а скільки таких бабусь кричали "Росія"? Звичайно, дуже прикро, що через них постраждали інші люди. Людей обдурили. та прийде час (якщо вже не прийшов) і вони все зрозуміють. Тільки жаль, що ціна такого прозріння дуже висока - життя наших воїнів. Дякую за коментар. Хай Вам щастить!
Вікторе Гордійовичу, Ви мислите вірно. Не одна людина винна в тому, що відбулося. Агресія готувалась дуже давно і ретельно. А більшість населення Донбасу повелося на обіцянки. Зовсім не подумали про наслідки. Невже вони забули, що таке вже було і чим все закінчилось? Адже Росія приєднувати Донбас і не збирається. Мета була ослабити економіку України. Все зруйновано, підприємства вирізані і вивезені. ***Дякую за коментар.
Пані Катерино, Ви хочете сказати, що люди не відіграли ніякої ролі в тому, що зараз твориться в Донбасі? Чому ж тоді не сталося такого в Харкові? Адже це теж Схід України. І агресор планував почати свою операцію по захопленню України саме з Харкова. Та мабуть виник сумнів. Харків таки відстояли! В Запоріжжі сепаратистів оточили кільцем мешканці міста, закидали їх яйцями, борошном, хто чим хотів. Відстояли. Та і Ваша Одеса залишилась українською, правда, дуже дорогою ціною, завдяки численним провокаціям. Не все так просто. Агресія готувалась дуже давно, надзвичайно ретельно і цинічно. А П. лише очолив цю вакханалію. І я повністю підтримую пана Бориса, тому що все, про що він Вам написав — чистісінька правда.
Дякую за коментар. Та я ж, Борю, і не заперечую. Все було так, як ти пишеш. Та тільки не всі підтримували, і не всі повелися. Ось і тут, бачиш як. Донька цієї жінки і мати мали різні погляди на ситуацію, що склалася. Дочка таки настояла на тому, щоб повернутися в Авдіївку. Подивись на дату і співстав, що далі там творилося. Пам'ятаєш?
Чудовий і достойний переклад. Обидва твори написані майстерно. Тож дякую за творчість. Згодна з Вами, будувати важче і довше, ніж розвалювати. Та все ж сподіваюся, що нам вдасться вийти на широку дорогу. Адже вірш писався в 1995 році. Ще й війна додалася. Хай щастить! ***Якщо читачі, яким сподобався твір, натиснуть на п'яте сердечко, воно закриється, і чиясь прикра помилка зникне.
Як добре, що у нас є такі багаті душею люди. Щиро вдячна Олександру за спонсорську допомогу. Дійсно, бачити рекламний баннер було досить неприємно. Це створювало певні незручності. Дякую!
Пані Оксано, мені теж дуже болить... Шкода молодих хлопців, які не встигли навіть одружитись. Дякую за Вашу небайдужість. Сама сподівалась, що війна закінчиться восени цього року. Та бачу, що не схоже на це. Та все ж треба надіятись на краще.
Чудово, пані Катерино! Літо не просто було теплим, а й надто спекотним, та ще й без дощів. Я от подумала, що людство не вміє ще акумулювати сонячну енергію про запас, щоб використовувати її взимку. Ну, так, є сонячні батареї, то може в майбутньому буде й те, про що я мрію. Дякую за вірш!
Не розумію я українців. Невже вони не бачуть хто перед ними? Неврівноважений скандаліст, який скрізь іде напролом. Навіть далекі від політики люди, відмічають суцільні порушення правил і законів. Все це дестабілізує обстановку в Україні. Дякую за оперативно написаний вірш!
Не завжди так. Це дівча маленьким було дуже вредним. Настирна була і часто репетувала так, що зупинити було неможливо. Згадайте Макаренка, Ушинського. Дивно, що тут така реакція на цей твір. Дуже дивно.
***Дитина виросла чудовою дівчинкою. Гарна собою, танцює, талановита майстриня. Нещодавно нагороджена сертифікатами за 1 і 2 місця у конкурсах народно-прикладного мистецтва на суму 550 грн.
Якщо мама її приструнювала, це зовсім не означає, що вона сатрап. На дітей батьки ніколи не піднімали руку. Я вчитель і знаю про що веду мову. Десь помиляються, потім підправляють. Це - життя.
І потім, не можу зрозуміти, чому так низько оцінюється сама робота. Адже описаний реальний факт з життя, з якого читачам для себе треба зробити відповідні висновки, а не ставити це, як докір автору. Нічого не розумію...
Матеріал розміщений 4 вересня, сьогодні вже 10 вересня. За шість днів ніхто не поцікавився цією публікацією?! Не розумію цього. Я все подивилася, прочитала уважно... Заціпеніла від жаху. 1985 рік. Це не 1937 і ось таке... Не можу прийти до тями. Як таке могло статися? Що це? Через п'ять років реабілітували. А чи покарані ті, хто здійснив ці жахливі репресії? Ми думали, що у нас все добре. А в цей час гинули патріоти України за те, що не вміли мовчати. Вічна пам'ять Василю Стусу...
Маленькі діти копіюють дорослих, не замислючись над змістом слів. Діти ж маленькі, не вміють аналізувати, те, що чують. Ця мініатюра написана для того, щоб дорослі замислились над своєю поведінкою біля дітей. Дякую.
Звичайно ж, задуматися. Для чого ж і писалося. Висновки давно зроблені. Дівчинка виросла чудовою дитиною. Їй зараз тринадцять років. Вихована, добра, чуйна, прекрасна рукодільниця. Має дуже багато нагород. Ми нею дуже пишаємося! ***Дякую Вам за відгук. Щасти!
Дякую за цікаву публікацію. Схвильована незвичайною долею цієї талановитої жінки. На жаль, так часто буває з геніальними, обдарованими людьми. Надто пізно визнають їх талант, тоді, коли митців уже немає в живих.
Я проти збройної боротьби. Але знаю й друге, що мерзота розуміє тільки силу зброї. Як тут бути? Дякую за сильний, грізний, правдивий вірш. ***Питання. А як це ти вставляєш відео у коментарях?