Будемо вірити, що наш стяг буде розвіватися, а ми станемо линути до нашої Вітчизни, а не від неї. Але для цього ми самі повинні створити її такою, до якої линути стане честю для кожного.
Щиро Вам дякую за коментар, бо вже було подумала чи варто писати таке, якщо нікого це не чіпає, чи справді так всі збайдужніли, що не хочуть, навіть заперечити, коли я не права. Всіх благ!
А Ви , пані Катерино, виявляється революціонерка. Гарний заклик , до бою стати тісною стіною... Тільки перед боєм потрібно розібратись і назвати ворогів поіменно. Найнебезпечніші вороги для України сьогодні москалі та жиди. Одні нам зробили зовнішню військову агресію, а інші створили внутрішній окупаційний режим, котрий провадить політику геноциду українського народу. Але найстрашніший наш ворг, це темні наші душі і наша несвідомість, котрі небажають бачити очевидного, а прокидаються тоді, коли вже занадто піззно.
Так, п.Олесю, я народилася в буремні роки коли йшла третя хвиля колективізації, коли депортували всіх "куркулів", так званий "Прибой" - одна з найбільших сталінських депортацій і активно продовжувалася радянізація західних областей України, коли йшла активна боротьба з підпіллям ОУН і продовжувалися переслідування членів УПА і їх сім'ї. Як ви знаєте, такі події не проходять одним днем і залишають по собі рубці на долях людей. І хоч мої рідні не були куркулями, та в них була інша причина боятися НКВД, то ж у віці 4-5 літ я добре знала куди бігти ховатися і що кому можна говорити. Але в житті, як на тій довгій ниві, довелося пройти через усе; і піонерія, і комсомол, і заборони святкувань релігійних свят, і ще дечого багато, та я загартована змалку, як той партизан, стійко все перейшла, старалася дружити з правдою, зважувати за і проти, тому що все пізнається у порівнянні, а віру і бажання бачити Україну вільною - заберу із собою в могилу.
Типова історія життя української родини: як не розкуркулення , то колективізація, чи примусова індустріалізація донбасу, гірше було тим , хто потрапив до списків неблагонадійних. Але найтяжча доля була тих родин, члени котрих боролись зі зброєю проти совєтів, їх чекали не тільки гулаги, але ще й вічне клеймо "ворогів нарорду" котре забороняло наступним поколінням отримувати освіту, достойну роботу,..одним словом "поразка в правах". Як виявилось , вічного нічого немає, згинув совок, згине й його породження, - цей олігархат.
Пані Катерино, Ви зачепили дуже широку і болючу тему. Фактично, якщо розібратися, то українці не живуть, як повинні жити нормальні люди, а тільки боряться. Скільки дісталося всього на долю наших батьків, дідів, прадідів. Пам'ятаю, як я була здивована, коли після строкової служби у Чернівцях двоюрідний брат приїхав додому і розказував про те, що в Західній Україні до цього часу не визнають совєти. Там стріляли з вікон майже кожної хати. Пам'ятаю, як забрали чорним воронком нашого сусіда і більше його ніхто не бачив. Ой, як багато я могла би всього написати... Скільки всього. Я, коли прочитала Івана Багряного "Тигролови", цілий тиждень відходила. ***А відвага і честь у нашого народу є. Тільки багато у нас внутрішніх ворогів. На жаль. Прийде час і ми все ж таки виметемо те сміття, будьте певні. Може ми й не доживемо до того часу, але так буде. Так мусить бути. Дякую за вірш!
Щиро Вам дякую за такий об'ємний коментар і за тверду віру у краще майбутнє. Я якраз западенка і знаю як все відбувалося. Не приймали совєтів і не святкували встановлені ними празники. Пам'ятаю, десь другий чи третій клас і травневі свята. Директору, а заодно вчителям дано з району завдання провести першотравневу демонстрацію. Легко сказати, але як це зробити, коли всі старшокласники демостративно відказалися брати в цьому участь. Оркестранти теж порозбігалися хто куди. І що було робити, а сказали, що будуть перевіряючі. От нас самих маленьких позбирали скільки змогли, пороздавали нам якісь квіти, шарики і ми, як ті вівці потовпилися в центрі села, оце і вся демонстрація.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
