Зимовий диптих

 
То аж під ноги стелиться,

То вище хмар зліта -

Хурделиться хурделиця

І в селах, і в містах.

Породжений стихіями

Холодний вітроліт

Завіює завіями

Усенький білий світ...

          * * *

Нарешті стихла хуртовина, -

У хуги увірвавсь терпець,

І щоб залагодить провину,

Її легенький вітерець,

Майнувши через перемети,

Десь відшукав сліди стежок,

Мітелочками очерету

З повітря позмітав сніжок,

На небі розігнав хмаринки,

І ніби справжній чарівник,

Наклеїв блискітки сніжинкам

І зник.