Навіть не знаю, що тобі на це написати, Борю. Так, тоскно, темно... Але ж... Ну не може такого бути, щоб ми не знайшли вихід! "Зі святих бидло смачно регоче..." - це болюча правда... Дуже вже багато у нас з перевернутими мізками. Нам треба триматися!
Читала, а по шкірі - мороз. Жах який! А, таки, правда. Приходять з війни бійці і не знають, куди себе подіти. Бо їх навчили тільки вбивати... Дякую за такий сильний і болючий вірш! Хай щастить!
Чудовий вірш про щире, глибоке почуття! ***У мене є десь газетна стаття про двох закоханих, яким батьки не дозволили бути разом. Вони насправді стибнули з височенної скелі вниз, тримаючись за руки (руки зв'язали шарфом). Ось така любов до гроба... Ну, а у тебе все світле вийшло, гарне! Хай щастить! :roze:
Так от біда яка з цією Надією. Багато авторів присв'ятили твори цій жінці, але щось вона, як на мій погляд, не виправдала покладених на неї надій. От вчора озвучена була інформація про те, що її виключили із списку української делегації в ПАРЄ. Раніше її виключили із фракції "Батьківщина". Щось не так, як треба повела вона себе. Назвали її путлерською торпедою, так воно, мабуть, і є. ***Вірш написаний добре. А тільки ми, на жаль, часто помиляємося. Поспішно ліпимо собі георїв, а потім починаємо аналізувати те, що зробили. Хай Вам щастить!
Дякую за коментар. Прочитала і мало не заплакала. Але ж, таки, правда, багато стареньких не погоджуються йти жити до дітей. Це і зрозуміло. ***Хай Вам в усьому щастить! Довгих і щасливих Вам років життя! З наступаючим Новим роком!
П. Петре, так сталося, що і я почала писати вірші досить таки пізно. Поки працювала, возилася з дітьми своїми і чужими (які потім ставали для мене рідними), було не до віршів. Я, навіть і не підозрювала, що колись буду їх писати. І ось тепер, коли є час, я пишу. В першу чергу, отримую сама насолоду від творчого процесу. По-друге, помітила, що деякі твори залюбки читають читачі. Це теж служить неабияким стимулом для віршування. А якщо і не читають, то невелика біда. Не дуже цим переймаюся. Не всім же повинна подобатись моя творчість. Мій чоловік питає: - Тобі не набридло писати? - Ні, не набридло. Я цим живу. То ж, будемо жити і писати, поки пишеться. Хай все у Вас буде добре! І твори свої пишіть обов'язково!!! :roze:
Він так старався… дорожив… Забилось серце сильно в грудях. Щоб не розплакатись на людях Чвалом поплівся до воріт… В лиці, як білий лист, поблід… Як легко вразити людину, ...
Сподобались ці слова. Адже так і є... Дякую за вірш! Наснаги та успіхів! Добра і щастя!