Сб, 16.11.2024, 08:57
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1050]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3385]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [315]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [908]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Янгел Хранитель. Епілог

 Епілог.
 
Аналізуючи описані події в «Янгол Хранитель»  та інші, не описані, мимоволі ставиш собі запитання: для чого потрібно було Вищій Силі зберігати мене, врятовуючи від стількох халеп?
Може для того, щоб аж на сімдесятому році розпочати писати вірші, які ніхто не хоче читати, крім друзів із сайту «Анумо знову віршувати!»
Ось приклади. Запитую, якось, свого друга (не називатиму імені):
– Ти вже прочитав мою книгу «Якби ж читали люди вірші?»
Відповідь:
- А ти хіба мені її подарував?  
- Та вже рік минув – кажу.
А другий приятель сам запитує мене чому я вибрав для себе псевдонім «Пилип Тихий?» І так мені стало сумно, хоч плач. Та ж  про це написано ще у другому вірші збірки «Тихі усмішки.» Як же ж він її читав?  
А може для того, щоб відкрити людям будову атомного ядра, як це я зробив у книзі «Загадка ПСХЕМ,» яку, зовсім не до речі, теж ніхто не хоче читати.  (Тут  ПСХЕМ – Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва). 
Якщо це так, то чому зараз гнобить Вона мене страшними хворобами?
Чи ж моя місія на цьому світі вже закінчена?
Чи я вже не можу нічого нового сказати?
Чи може сказав вже щось зайве?
Амінь!
 

 

Додав: Pylyp (20.12.2016) | Автор: © pylyp
 
Розміщено на сторінці: Філософам, Проза, Кухровський Петро

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2733 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): життя, підсумки

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
0
1 miknech • 22:33, 20.12.2016 [Лінк на твір]
Думи наші, думи. Вони завжди нас гризуть. Аби ми мали силу гоїти рани. Бо все наше життя - це шлях від ран до їх загоєння й назад. А що не читають? Та була б біда. Іноді просто хочеться писати без оглядин на читацьку аудиторію. Бо є таке молодіжне слово - кайф. Воно, може, й не зовсім по темі, але якщо завважити, що творчість є своєрідним наркотиком для душі, то й слово лягає саме так, як треба.
avatar
0
3 Pylyp • 17:38, 21.12.2016 [Лінк на твір]
Так, пане Михайле, ще великий Омар Хайям писав колись:
 "Ті, хто мислять, - тих сумніви вічно гризуть".
avatar
0
2 Asedo1949 • 16:06, 21.12.2016 [Лінк на твір]
Для чого? Чому? - некоректні питання по відношенню до Вищих Сил, бо хто ми такі, щоб домагатися звітності самого Бога у якого під ногами ціла Вселенна. Маємо дякувати за все, що випало на нашу долю, що не зігнуло нас, що давало нам сили вистояти в різних ситуаціях, що і сьогодні дає нам надію на завтра. Те, що ми з Вами почали писати вірші, будучи давно на пенсії - теж Воля Божа, бо не знаю, як Ви, а я не вірю у випадковості, та й багато вчених схиляються до цієї думки. Отже сталося все так, бо Комусь так було потрібно, бо душа Ваша визріла на такий подвиг. Щодо читачів, то не гнівіть Бога, п.Петре, бо друзів на сайті 15-20, а читають Ваші вірші ( спеціально перевірила) від 1000 і більше читачів. Щодо друкованого слова, то нині така тенденція, що не читають, електронні ґаджети перебили всю малину. Скажу Вам правду, що я навіть і не думала за друк, бо по-перше на це треба мати здоров'я, а по-друге - гроші. І перше, і друге - далеке від моїх можливостей.
І знову груба помилка і не тільки Ваша. Ми всі чомусь думаємо, що все гарне, добре робимо ми самі, а все погане, болюче - чомусь хтось, та ще й знаходимо виправдання - наказують. Справа в тому, що ми приходимо на землю зі 100% здоров'ям ( за винятком гріховності, плата за яке ніхто не відміняв). Уже в процесі життя ми самі накопичуємо свої болячки і з роками вони стають все важчими і свої страждання нам легше спихнути на когось, ніж корити себе. Те, що Ви маєте сказати, Ви обов'язково скажете, а місія Ваша закінчиться тоді, коли перестане битися серце. Я бажаю Вам жити і радуватися кожному прожитому дню і хай не мучать Вас докори совісті!
avatar
0
4 Pylyp • 17:59, 21.12.2016 [Лінк на твір]
Дякую Вам, пані Катерино:
по-перше, за те, що Ви знайшли можливість приділити стільки часу моєму твору і моїй персоні;
по-друге – за Ваші правдиві слова, які спонукали мене по іншому глянути на хід подій і надали мені спокою душевного і надію на завтра.

Як хороше, що є в нас такий сайт і такі друзі!
avatar
0
5 Таля • 18:55, 21.12.2016 [Лінк на твір]
Я все рідше і рідше пишу вірші, Ні, не тому, що їх ніхто не читає. Тому що душа опустіла. Безумовно що приємно почути опінію, але я завжди пишу лиш тоді, коли мене щось "сколихне,! І тоді вірш сам пишеться! Просто МУШУ писати! Колись молодою писала Денник, на старості вірші! Ваші думки цікаві і бажані! respect
avatar
0
7 Pylyp • 20:53, 21.12.2016 [Лінк на твір]
Дякую, пані Наталіє, за щирий коментар. Я не можу писати на замовлення (колись міг), пишу коли щось зачепить, епізодично. А отаннім часом суцільний негатив в житті країни, власному житті не надихає. 
Натхнення Вам і здоров*я!
avatar
0
6 kraynyuk46 • 19:49, 21.12.2016 [Лінк на твір]
П. Петре, так сталося, що і я почала писати вірші досить таки пізно. Поки працювала, возилася з дітьми своїми і чужими (які потім ставали для мене рідними), було не до віршів. Я, навіть і не підозрювала, що колись буду їх писати. І ось тепер, коли є час, я пишу. В першу чергу, отримую сама насолоду від творчого процесу. По-друге, помітила, що деякі твори залюбки читають читачі. Це теж служить неабияким стимулом для віршування. А якщо і не читають, то невелика біда. Не дуже цим переймаюся. Не всім же повинна подобатись моя творчість. Мій чоловік питає: - Тобі не набридло писати? 
- Ні, не набридло. Я цим живу. То ж, будемо жити і писати, поки пишеться.
Хай все у Вас буде добре! І твори свої пишіть обов'язково!!!  sm1  :roze:
 
avatar
0
8 Pylyp • 21:00, 21.12.2016 [Лінк на твір]
Дякую, пані Надіє. Я в дитинстві віршів не любив, тому що дуже багато заставляли нас вчити їх. Був здивований відповіддю внука на питання чи він вивчив вірша: "А нам не задають."
Але самі бачите, як воно на старість трапилоь.
Натхнення Вам!.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz