Янгел Хранитель. Епілог

Для чого? Чому? - некоректні питання по відношенню до Вищих Сил, бо хто ми такі, щоб домагатися звітності самого Бога у якого під ногами ціла Вселенна. Маємо дякувати за все, що випало на нашу долю, що не зігнуло нас, що давало нам сили вистояти в різних ситуаціях, що і сьогодні дає нам надію на завтра. Те, що ми з Вами почали писати вірші, будучи давно на пенсії - теж Воля Божа, бо не знаю, як Ви, а я не вірю у випадковості, та й багато вчених схиляються до цієї думки. Отже сталося все так, бо Комусь так було потрібно, бо душа Ваша визріла на такий подвиг. Щодо читачів, то не гнівіть Бога, п.Петре, бо друзів на сайті 15-20, а читають Ваші вірші ( спеціально перевірила) від 1000 і більше читачів. Щодо друкованого слова, то нині така тенденція, що не читають, електронні ґаджети перебили всю малину. Скажу Вам правду, що я навіть і не думала за друк, бо по-перше на це треба мати здоров'я, а по-друге - гроші. І перше, і друге - далеке від моїх можливостей.
І знову груба помилка і не тільки Ваша. Ми всі чомусь думаємо, що все гарне, добре робимо ми самі, а все погане, болюче - чомусь хтось, та ще й знаходимо виправдання - наказують. Справа в тому, що ми приходимо на землю зі 100% здоров'ям ( за винятком гріховності, плата за яке ніхто не відміняв). Уже в процесі життя ми самі накопичуємо свої болячки і з роками вони стають все важчими і свої страждання нам легше спихнути на когось, ніж корити себе. Те, що Ви маєте сказати, Ви обов'язково скажете, а місія Ваша закінчиться тоді, коли перестане битися серце. Я бажаю Вам жити і радуватися кожному прожитому дню і хай не мучать Вас докори совісті!