Ох і память у тебе, Софіє! Краща навіть ніж у Тамари. Правильно ти говориш, коли пригадуєш, що щось подібне було рік тому. То було у коментарях, сам і не скажу уже яких, до вірша Катрусі, а може й твого, але було тільки подібне, це точно... Дякую тобі. Бережи свою пам'ять, бо не у кожного вона є.
Мріється завдяки вам, гарним і добрим. Життя не дуже чомусь зараз веселить, ось і залишається тільки про щось приємне згадати, або про щось радісне помріяти. Дякую тобі, Людмило.
На превеликий жаль, таке, Михайле, трапляється доволі часто. Багато навколо нас "добрих" людей, хоч я до цих пір не можу ніяк зрозуміти - навіщо вони так роблять? Яку особисту користь із цього всього мають?.. Дякую.
Уже неодноразово плювати доводилося, правда, хоч і неприємна це така річ, але в даному випадку шкода оту спочатку незнану, а потім самотню людину. Дякую тобі, Софіє.
Повезло мені тим, що є кому читати вірші, далеко ходити й шукати слухачів не треба. Олександре, а ти давню і дуже мудру приказку пам'ятаєш, про те, що де живеш - там не сміти? Ось керуючись саме таким правилом потрібно жити з сусідками.